На утримання батьків діти зобов’язані сплачувати аліменти!

Обов’язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в Конституції України. Повнолітні донька чи син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (тобто батьки не мають можливості забезпечити своє гідне існування у зв’язку з відсутністю пенсії чи її низького розміру).

Обов’язок утримувати батьків включає сплату аліментів та участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

У кого виникає обов’язок утримувати батьків?

Обов’язок утримувати батьків може бути покладено лише на повнолітніх доньку чи сина. Однак у виняткових випадках такий обов’язок може покладатися і на неповнолітніх дітей. Наприклад, мати чи батько є тяжкохворими, особами з інвалідністю, а дитина (до досягнення нею 18 років) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.

Проте якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у доньки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Яким чином сплачуються аліменти на утримання батьків?

Аліменти та інші додаткові витрати на утримання батьків можуть сплачуватися у добровільному порядку або у судовому. Якщо повнолітні донька чи син не надають матеріальної допомоги добровільно, батьки мають право звернутися до суду.

Позовна заява про стягнення аліментів подається у порядку цивільного судочинства до районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів за зареєстрованим місцем проживання чи перебування відповідача або позивача.

До позовної заяви додаються докази, що обґрунтовують позовні вимоги (стягнення аліментів), наприклад: документи, що підтверджують доводи позивача про потребу в матеріальній допомозі (довідка з управління Пенсійного фонду про розмір пенсії, довідка з лікувальної установи про захворювання тощо); довідка про склад сім’ї; довідка про заробітну плату відповідача (у разі наявності) тощо.

Позов про стягнення аліментів може бути пред’явлений до одного з дітей, до кількох із дітей або до всіх дітей разом. У випадку пред’явлення позову до одного з дітей суд за власною ініціативою має право притягнути до участі у справі інших дітей, незалежно від того, пред’явлено до них позов чи ні.

За подання позовної заяви у справах про стягнення аліментів позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Як встановлюється розмір аліментів?

Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі або у частці від заробітку з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. Розмір аліментів визначається в судовому порядку в залежності від матеріального та сімейного становища батьків та дітей. При цьому судом враховуються всі заслуговуючі на увагу інтереси сторін: непрацездатність батьків та їх потреба у матеріальній допомозі, матеріальне становище дітей, догляд дітей за батьками тощо.

Також до уваги береться отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід, тощо.

Таким чином у кожному конкретному випадку суд враховує всі види заробітку чи доходу як дітей, так і батьків. У залежності від цих обставин і визначається розмір аліментів. На вибір способу визначення розміру аліментів можуть впливати різні обставини: мінливість і нестабільність доходу, проживання за кордоном, одержання частини доходу в натуральній формі тощо.

Які наслідки ухилення від утримання непрацездатних батьків?

За ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків законодавством передбачено кримінальну відповідальність. Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання непрацездатних батьків карається: штрафом від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700-3400 грн.); громадськими роботами на строк від 80-ти до 120-ти годин; виправними роботами на строк до 1-го року; обмеженням волі на строк до 2-х років.