Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Олександра Г. та його захисника на вирок Шумського районного суду від 3 жовтня 2024 року.
Як встановлено судом, уранці, 14 лютого 2024 року Юрій П. приніс сусідові, 36-річному Олександру Г. позичений напередодні зарядний пристрій. Через деякий час односелець повернувся з алкоголем, і після спільного розпиття 26-річний Юрій П. пішов у справах. Приблизно о 16 год. він повернувся, і чоловіки продовжили випивати. Під час розпиття спиртних напоїв гість почав дорікати, що його, Юрія П., батько воює, а брат Олександра Г. знаходився дома. На цьому ґрунті між ними виник конфлікт, в ході якого обвинувачений схопив зі столу ніж і ударив потерпілого груди. Побачивши кров на футболці Юрія П., Олександр Г. злякався, приклав до рани рушник, зателефонував до сестри та розповів їй про все і попросив викликати швидку допомогу. Подія сталась у с. Матвіївці Кременецького району.
Вироком Шумського районного суду від 3 жовтня 2024 року Олександра Г. визнано винуватим у закінченому замаху на вбивство, тобто в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині (ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України) та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
До відома: санкція ч. 1 ст. 115 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років;
– ч. 1 ст. 121 КК України – від 5 до 8 років позбавлення волі.
Не погодившись із кваліфікацією дій і призначеним покаранням, обвинувачений та його захисник в апеляційних скаргах просили вирок змінити й визнати Олександра Г. винним в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному в момент заподіяння (ч. 1 ст. 121 КК України). При цьому обвинувачений просив не позбавляти його волі, а адвокат уважав, що до його підзахисного слід застосувати статті 69, 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, прийшла до висновку, що обвинувачений діяв із неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяти будь-яку шкоду здоров’ю Юрію П., так і настання його смерті. Тому Олександр Г. повинен нести відповідальність лише за фактично заподіяні наслідки, у даному випадку – тяжкі тілесні ушкодження, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, колегія суддів врахувала, що Олександр Г. учинив тяжкий злочин (ст. 12 КК України) і в силу ст. 89 КК України вважався несудимим; за місцем проживання характеризувався позитивно, хоча був схильний до зловживання алкогольними напоями. До обставин, що пом’якшували покарання, віднесено визнання ним своє вини та щире каяття. До обставин, що обтяжували покарання, – вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп’яніння.
Разом із тим, колегія суддів відхилила доводи захисника про наявність підстав застосувати до Олександра Г. положення ст. 69 КК України і призначити основне покарання:
– або нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті,
– або більш м’який вид.
При цьому вказала на непереконливість мотивів захисника, оскільки визнання вини, каяття та відсутність претензій зі сторони потерпілого не достатньо для визначення істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Не погодилась колегія суддів і з доводами захисника про можливість виправлення та перевиховання Олександра Г. без ізоляції від суспільства зі встановленням іспитового строку (ст. 75 КК України). Зважаючи на обставини кримінального провадження, саме покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі було необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчинення нових злочинів.
З огляду на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задовольнила частково. Вирок Шумського районного суду від 3 жовтня 2024 року змінила в частині кваліфікації дій Олександра Г. та визнала його винним за ч. 1 ст. 121 КК України і призначила покарання у виді 5 років позбавлення волі, йдеться в повідомленні пресслужби Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6762