Українці дивують світ не тільки своєю стійкістю у боротьбі з ворогом, а й своїм життєлюбством, своєю жагою до мирної праці – у тилу. Хоч у країні війна, а від неї – купа похідних криз (від бензинової до соляної), вони не замикаються у собі, не клянчать, не скиглять, не нарікають, не йойкають, не сидять, склавши руки, не чекають манни небесної, а при найменшій нагоді намагаються зробити корисне діло…Одну з таких справ розповів у своєму блозі відомий львівський журналіст, уродженець Бережан, що на Тернопільщини Іван Фаріон.
– Мабуть, не один я був вражений відеороликом з передової: воїн, а у цивільному житті – криничар, з допомогою нехитрих пристосувань-рамок прямо в окопі на невеликій глибині відшукав джерело води. Тут же взявся за саперну лопату – і за якийсь час викопав в ньому студню зі студеною, смачною водою. Що вона значить для воїна, особливо у літній період, під час пекельних боїв – і говорити годі! Солдати тут же втамували спрагу, а ротний кухар, не чекаючи привізної води, з “власної” взявся варити фронтовий борщ, – розповів Іван Фаріон.
І ще одна, дуже промовиста деталь цієї історії: “окопну” криницю майстер по-господарськи одягнув у зруб з дощок, закрив її міцною лядою на завісах – щоб пилюка не потрапляла у цей віднайдений ними скарб. І щоб воїнам зручно було перебігати з позиції на позицію. Відбили ворожу атаку, сіли перепочити, відкрили ляду, зачерпнули свіжої води з рідної землиці – і сили повертаються…
– Ми – великі оптимісти. Під час війни завзяті українці у тилу не забули засіяти свої поля-городи, дати лад садам. Багато хто будується, розвиває власний бізнес. Впорядковує власні подвір’я і громадські місця. Днями був свідком, як жителі Бережанщини, члени громадської організації “Наше майбутнє”, пенсіонери, вчорашні воїни, працівники лісу за покликом серця впорядковували одну з багатьох місцевих реліквій – джерело Святого Яна. Списалися у соцмережах – і, відклавши власні справи, пішли на своєрідну толоку. Одні привезли і встановили придорожні вказівні знаки, інші клали бруківку, вкладали на сходи кам’яні плити, прибирали узбіччя. Якби це було десь за кордоном, за роботу майстрам треба було б
заплатити не менше тисячі доларів. Вдома зробили її безплатно, – каже наш земляк.
– На добру справу люди відгукнулися швидко, – каже ініціатор толоки Богдан Кураш. – Мій товариш Андрій Здирко за собівартістю відпустив плити, Олександр Завітик допоміг з бордюрами, транспортом, Нестор Колодка підсипав асфальтом ділянку дороги біля джерела, виготовив своїм коштом дорожні таблички. Хто допоміг фінансово, матеріально, а хто – своїми вмілими руками. Без вагань зійшлися до Святого Яна вправні майстри з Лісників, Бережан, Раю. Добрі справи можна робити і під час війни. І не обов’язково – перед самими виборами…
На фото: Учасники громадської толоки біля джерела Святого Яна
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Іван Фаріон, Богдан Кураш, джерело Святого Яна
2224