Гнівний пост у соцмережі розмістив доброволець 10-ї гірсько штурмової бригади з Монастириська з позивним «Плаза». Він дорікнув міському голові Андрію Старуху, що той бронежилети, на які збирали кошти люди, нібито передав не на передову, а поліцейським і пожежникам. Андрій Старух, котрий свого часу працював у правоохоронних органах та служив у АТО, емоційно відреагував на ці закиди військового та відкинув всі звинувачення на свою адресу.
– Звертаюсь до мера гарного міста Монастириська, тобто до Старуха, я чув що люди м. Монастириська зібрали кошти на броніки для наших хлопців на передовій, дали нашому меру міста Монастириська, щоби той переправив хлопцям, але ти… скерував по-своєму, відав тим, хто більше потребує ці броніки, тобто поліції та пожежникам. Це в той час, коли вони нашим хлопцям на передовій так необхідні,– йдеться в дописі бійця з позивним «Плаза».
Реакція Андрія Старуха була практично миттєвою, він спробував розкласти все по полицях, при цьому зауважив, що якщо є якісь факти зловживань, радить звертатися одразу до ЗСУ.
– Може й добре, що під час війни тих, хто в боротьбі, тих хто робить – оббріхують та несправедливо паплюжать. Це робиться навіть при тому, що діяльність максимально прозора і звіт про роботу волонтерського центру майже щоденно доноситься до громадськості. Люди запрограмовані на плітки та негатив. Нам хочеться виявляти підтвердження того, що мер зловживає, сусіди крадуть курчат, а збірна за гроші програла, навіть, якщо джерело сумнівне.
Проаналізую допис:
По-перше, обвинувач особисто нічого не бачив і там не був. Це типовий початок історії. По-друге, обвинувач чув це від аноніма чи анонімів, про яких ніхто не чув. (невідомо де є «Якісь люди» і хто вони). Це типовий базис вигадки. По-третє, не зрозуміло, які ж конкретні люди давали адресну допомогу на броніки, і скільки, і, що найголовніше, – де ці люди? (бо інакше знову «Якісь люди»). По-четверте, чому ці «Якісь люди» жодного разу не прийшли з’ясувати за свої кровні гроші, які відірвали від родин і дали на амуніцію бійцям, яких знають (так не буває). По-п’яте, чому бійці, яким була надана адресна допомога, мовчать, а чекають поки «якісь люди» почнуть говорити про їхню проблему (поговоріть з волонтерами і з’ясуйте, який контроль ведеться ними за кожною найменшою річчю поки довеземо, а тут ціла партія броніків). По-шосте, а чому лише пожежникам і поліцейським? Невже людина при владі настільки не розуміє зв’язок власної безпеки із боєздатністю частин ЗСУ, що бездумно має роздати в тилу броніки ще й комунальникам, поварам, електрикам чи бібліотекарям?!
– Я гроші ні від кого особисто не беру. Кошти по Україні і в громаді збирають волонтери. Винятки бувають, наприклад, від мами з її пенсії – волонтерам. Так, беру з рук і передаю – на перемогу. Тепер про пожежників: бронежилетів ні я, ні волонтери їм не давали. Житель громади Петро Вдовин та інші небайдужі люди разом із іншою допомогою, передав адресно пожежникам речі. Виставляю фото. Цей спецодяг, пожежні рукави… солдатам не потрібні. Але, якщо змішати правду, що щось передавали рятівникам, із неправдою, що це були бронежилети, то вийде те, що вийшло. Поліцейським бронежилетів ні я, ні монастириські волонтери також не передавали. На завершення, якщо знаєте про факти крадіжок військової амуніції – одразу заявляйте в СБУ. Також звертаюся до тих жителів громади, які мені щось в руки давали, але я не передав на фронт, теж звертайтеся в СБУ, – заявив Андрій Старух.
Джерело: Тижневик "Номер один"
91853 