В Україні живуть найкрасивіші жінки та найвитриваліші чоловіки. Серед них є й особливі люди, котрі заслуговують більшої уваги та турботи. Насправді унікальні люди, а тим паче діти, мають особливий дар, який часто просто ховають у закутках своєї душі. Це здатність говорити серцем. Діти з інвалідністю – хто вони та які перед ними ставлять кордони. Про це наша сьогоднішня розповідь.
У Тернополі живуть справді чудові матері. Одна із них це Олена Коваль – громадський діяч, ініціатор проєкту «Життя без меж». Він спрямований на допомогу сім’ям, у яких виховується молодь та дитина з інвалідністю. Разом із чоловіком вони виховують синочка Володимира, котрий має рідкісне орфанне захворювання, котре завдає негативний відбиток на його життя та майбутнє. Також у родині є дівчинка, котрій скоро виповниться три рочки. Олена не вихваляє себе та свою щоденну клопітку роботу. Адже батьки, котрі стикнулися з подібною ситуацію, добре знають, що буденність таких матерів значно відрізняється від щоденних ранків із чашкою кави. Є проєкти, котрі підтримують сім’ї, де є певна проблема, допомагають усвідомити, що не варто себе ховати і не ділитися своєю бідою. Насправді біди як такої немає. Є проблема, котру спільними силами ми намагаємось подолати та не впасти духом. Подібні благодійні і соціальні проєкти створено також для того, аби показати тернополянам та й взагалі всім, що є такі особливі діти, є молодь, котра на даному етапі життя позбавлена певної можливості. Але всі ми люди, маємо права та обов’язки і у всіх вони рівні. Важливо це пам’ятати і застосовувати, а не лише тримати цю думку в голові.
25 серпня на Театральній площі Файного міста відбудеться незвичний проєкт «Танцюю, як усі». Організатори, рух «Життя без меж», співоргаганізаторами являються: ГО «Ділові Українські жінки в Тернопільській області», «Тернопільський міський центр фізичного здоров’я населення».
– Його мета – показати, що всі є рівними, щоби суспільство не закривало очі і не робило вигляду, ніби дітей з інвалідністю немає. Щоби молодь з інвалідністю вільно спілкувалася з однолітками. Ви не уявляєте, наскільки це важливо! Дуже хочу, щоби моє місто рухалося в ногу з часом, щоби подібні проєкти були частішими і про дітей з інвалідністю чули, їх бачили та захоплювались ними. 25 серпня ми доведемо, що діти з інвалідністю вміють красиво рухатись та передавати свої емоції через танець. За руку зі здоровими дітьми на сцену вийдуть діти з інвалідністю та їхні батьки, які майстерно та драйвово покажуть усім, що наше місто має багато талантів і серед них – такі особливі діти, – розповіла нашому виданню Олена Коваль.
– Що відчувають батьки, які погодилися взяти участь у проєкті?
– Відгуки батьків лише позитивні. Всі хвилюються і бажають, щоб їхня дитина була почута, побачена, а головне – сприйнята. Насправді слова зайві, бо варто прийти і побачити неймовірно непереборне бажання танцювати, показати – я вмію, я зможу, я стараюся, як усі. Кожна мама переймається через свою дитину та життєвою ситуацією, в яку вони потрапили, але ці проєкти дають можливість знайомитися, говорити одне з одним. Насправді дуже важливо батькам спілкуватися не лише про проблему, а й про інші загальноприйняті речі.
– Що дають подібні заходи?
– Контакт з іншими людьми. Діти надзвичайно радіють своїм досягненням. Вони трепетно відносяться до нового знайомого. Дивлячись правді у вічі, ми знаємо, що такі діти є, але рідко їх бачимо на вулиці, на загальних дитячих майданчиках їх не часто зустрінеш, а такі проєкти, зустрічі, ламають ці стереотипи. Діти є дітьми, вони потребують спілкування, повинні бачити щось нове та захоплююче для них. Матерям важливо розуміти, що робити, аби не замкнутися в собі. Наскільки важливо мати сторонню допомогу.
– Як такі заходи можуть вплинути на ситуацію в сім’ї, де є проблемна дитина?
– Я думаю, сім’я повинна зблизитись й усвідомити той факт, що ви не одні. Такі родини не мають сидіти і ховати свою проблему, боячись розповісти про неї, а тим паче показати. Навпаки! Пишіть пости, знімайте відео. Бо всі діти прекрасні. А діти з інвалідністю ще й унікальні. Дуже важко подолати внутрішній бар’єр, але ми повинні це зробити, ми об’єднаємось, а в єднанні наша сила!
– Як відбуватиметься саме танцювальне шоу?
– На велику сцену вийдуть дітки з інвалідністю разом зі здоровими дітьми і будуть танцювати, незважаючи ні на що. Репетиції вже тривають, усі ретельно готуються та чекають цього дня. Також вміння танцювати покажуть і матусі, котрі виховують таких особливих дітей. Вони без страху вийдуть на велику сцену та розкажуть через танець свої емоції й покажуть, що вони власники неабиякої сили духу. Це буде дуже драйвово!
На завершення Олена Коваль закликає всіх приєднатися до її благодійних проєктів. Організувати справді велику команду однодумців, котрі стоятимуть на стороні добра та правди. Не боятися проявляти любов до всіх ближніх, розуміти всю суть ситуації та віддавати звіт, що про неї варто говорити, а не закривати очі.
Ставлення до дітей з інвалідністю в українському суспільстві не відповідає європейському цивілізованому ставленню до таких дітей. Про це сказав на прес-конференції з нагоди Всесвітнього дня дитини «Діти з інвалідністю в Україні» уповноважений президента України із прав людей з інвалідністю, голова Національної асамблеї інвалідів України Валерій Сушкевич. Таке ставлення суспільства треба змінювати і цьому, на думку пана Сушкевича, сприятиме інформаційна кампанія, яку розпочинає ЮНІСЕФ із підвищення толерантності до дітей з інвалідністю та їхніх сімей, яка пройде під гаслом “Бачити спершу дитину, потім інвалідність”.
Колектив «Номер один» дякує Олені Коваль за подібні просвітницькі та благодійні проєкти та обов’язково відвідуватиме їх. Ми захоплюємось матерями, котрі, не боячись, говорять про свою непросту життєву ситуацію. Сподіваємось, що такі проєкти сколихнуть суспільство і всі ми нарешті усвідомимо, що всі люди, і без сорому носитимемо це звання.
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: «Танцюю, газета "Номер один", новини Тернополя, Олена Коваль, як усі»
17699