Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченої Уляни С. на вирок Борщівського районного суду від 10 жовтня 2024 року.
Як встановлено судом, наприкінці липня – на початку серпня 2021 року мешканка одного з сіл Чортківського району 28-річна Уляна С., листуючись у застосунку “Вайбер” із громадянкою Молдови Олесею Ч., запропонувала останній допомогти виготовити документи, необхідні для отримання “Посвідки на постійне проживання” іноземця на території України. У подальшому потерпіла, яка проживала в Закарпатській області, перерахувала Уляні С. 35 тис. 500 грн.
Діючи аналогічним чином, у листопаді 2021 року обвинувачена шахрайським способом заволоділа коштами мешканки одного з сіл Рівненської області, яка за виготовлення документів для офіційного працевлаштування у Чеській Республіці перерахувала 7 тис. грн.
Не припиняючи свою злочинну діяльність, 9 грудня 2021 року в ході листування по “Вайберу” з мешканцем одного з сіл Кременецького району пообіцяла допомогти анулювати його депортацію з Республіки Польща. Повіривши в обіцянку, потерпілий перерахував на банківську картку Уляни 3 тис. грн.
11 грудня 2021 року обвинувачена, листуючись у “Вайбері” із мешканцем Рівненської області Віталієм Б., пообіцяла допомогти виготовити документи для офіційного працевлаштування у республіці Словаччині. За ці послуги чоловік перерахував Уляні С. 3 тис. 100 грн.
Тиждень потому Уляна вже листувалась із Володимиром П., який перебував у м. Прага (Республіка Чехія), та пообіцяла поставити його на консульський облік у посольстві Україна, за що чоловік перерахував їй на картку понад 18 тис. 498 грн. Загалом менше ніж за місяць Уляна С. заволоділа коштами у розмірі 67 тис. 98 грн.
Вироком Борщівського районного суду від 10 жовтня 2024 року Уляну С. визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 КК України (заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно), та призначено покарання у виді 2-ох років позбавлення волі.
Оскільки іншим вироком Борщівського районного суду від 8 серпня 2022 року Уляну С. було засуджено за аналогічний злочин за ч. 2 ст. 190 КК України до 3-ох років обмеження волі. Та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців. Цей вирок постановлено виконувати самостійно.
До відома: санкція ч. 2 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді: штрафу – від 3-ох тисяч до 4-ох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від 1 до 2 років, обмеження волі – до 5 років або позбавлення волі – до 3-ох років.
Не погодившись із призначеним покаранням, захисник обвинуваченої подав апеляційну скаргу та просив пом’якшити обвинуваченій покарання, призначивши їй 51 тис. грн штрафу (що становило три неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення й обрав вид і міру покарання, що відповідали тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винуватої.
Так, обираючи Уляні С. покарання, районний суд правильно врахував, що, відповідно до ст. 12 КК України, обвинувачена вчинила нетяжкі, але багатоепізодні злочини, раніше судима. Крім того, Уляна С. перебувала на обліку у Чортківському районному секторі №1 “Центр пробації”, однак клопотань про її звільнення від відбування покарання не надходили, оскільки у суді розглядаються 2 справи щодо неї у кримінальних провадженнях за ознаками шахрайства, вчиненого повторно (ч. 2 ст. 190 КК України).
Зважив районний суд і обставини, що пом’якшували покарання: щире каяття та сприяння у розкритті злочину. Також Уляна с. частково відшкодувала потерпілим завдану шкоду, за місцем проживання характеризувалась позитивно.
Разом із тим, колегія суддів визнала необґрунтованими доводи апелянта, що районний суд при призначенні покарання помилково не застосував ч. 4 ст. 70 КК України (призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень). Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17 щодо застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України, покарання, призначене вироком від 10 жовтня 2024 року та попереднім вироком від 8 серпня 2022 року поглиненню, частковому чи повному складанню не підлягають, а кожен вирок виконується самостійно.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченої Уляни С. залишила без задоволення, а вирок Борщівського районного суду від 10 жовтня 2024 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4821