Після скасування кріпосного права у 1861 році набрали чинності та сколотили величезні гроші такі українські підприємці, як брати Яхненки, Федір Симиренко, Євген Чикаленко, Богдан Ханенко, Артемій Терещенко та Олексій Алчевський. У цьому ряду почесне місце, як нагадує Мій Харків, належить цукровому магнату Івану Харитоненку, статки якого на той час були еквівалентними нинішнім 2 млрд доларів.
Народився у багатій родині
У біографії Івана Харитоненка чимало загадок. Джерела дають різні відомості про його батьків та сім’ю. Іван Харитоненко народився 25 вересня 1822 року у слободі Нижня Сироватка Сумського повіту. Ця слобода в ті часи була досить великим населеним пунктом і лише трохи поступалася Сумам.
Історики вважають, що батько Івана був волосним головою своєї слободи. До кола його обов’язків входив розгляд несуттєвих провин та претензій жителів слободи, а також збір податку з кожного селянина чоловічої статі – подушної податі.
Батько Харитоненка мав доступ до грошей, і характерно, що з цього виду податку скрізь були великі недоїмки до скарбниці. Як Герасим Харитоненко розбагатів і став досить заможною людиною?
Є припущення, що це сталося завдяки його посаді. Таємницями покриті походження та інших купецьких станів. Пожежа в Сумах, що сталася 1839 року, знищила багато будинків, і серед них – міський архів, поховавши відповіді на багато загадок.
Обдарована дитина
Іван Харитоненко ріс обдарованою дитиною, наділеною природною кмітливістю та заповзятливістю. Він здобув лише початкову освіту, закінчивши церковно-парафіяльну школу, де викладав місцевий диякон, проте живий розум і природна допитливість постійно спонукали його займатися самоосвітою.
Ставши вже відомою людиною, він ніколи не губився у спілкуванні з освіченими людьми, і багатьох вражав своєю поінформованістю та культурою. Харитоненко дуже любив читати, особливо захоплювали його французькі романи. Щоб читати їх у оригіналі, Іван вже у 56 років вивчив французьку мову настільки, що міг вільно читати і говорити.
Шлях до цукрового синдикату
На початку підприємницької діяльності Іван пройшов довгий шлях багато працюючої людини, щоб досягти великого успіху. Інтуїція та природна кмітливість допомогли зрозуміти, які вигоди обіцяє впровадження технічних інновацій.
Він починає будувати власні цукрові заводи. Свій перший цукровий завод Харитоненко збудував у селі Червона Яруга Курської губернії, де придбав для цього у 1872 році маєток площею 11 000 десятин.
Через два роки обладнаний за новими технологіями завод починає давати продукцію. Незабаром Іван Харитоненко довів кількість своїх власних заводів до семи, а також узяв в оренду пару заводів – у Славгороді на Слобожанщині, у князя Голіцина, та у сусідній Курській губернії, у графа Клейміхеля. За своє життя він збудував близько 30 різних підприємств у двох губерніях.
Мер міста
Нарощування харитонівського стану сприяло і те, що в 1867 році він змінив на посаді міського голови Сум свого товариша Дмитра Суханова, і обіймав цю посаду до 1873 року. На цій посаді він багато зробив для процвітання Сум, але й сам мав неабияку вигоду. До наших часів збереглася карикатура, на якій до Харитоненка, що сидить у кріслі голови, вишикувалася черга бажаючих піднести грошові дари.
Немає точних відомостей, чому Харитоненко залишив “хлібну” посаду мера Сум. Це ще одна загадка життя цукрового магната. Харитоненко володів величезною кількістю землі (за деякими даними від 40 до 100 тис. десятин), а також лісовими масивами.
У його володінні перебувало 11 економій та маєтків, розташованих у чотирьох губерніях – Харківській, Полтавській, Чернігівській та Курській. На полях, які містилися у зразковому порядку, застосовувалися вдосконалені агрономічні методи, а його лісові масиви більше нагадували доглянуті садки, ніж потенційну сировину.
Цукровий король
Грамотні селекціонери працювали над отриманням елітних сортів буряків та інших сільськогосподарських рослин у кількох селекційних лабораторіях. Харитоненко щорічно купував близько 10 тонн покращеного насіння за кордоном, насамперед у Франції та Німеччині.
Куплене та власне насіння використовувало не тільки для своїх полів, але й з вигодою продавав. Якість харитонівської цукрової продукції вважалося високою, що було відзначено багатьма нагородами.
Впровадження технічних новинок, високий рівень організації виробництва та відмінна якість виробленого цукру дозволили Харитоненку заробити величезні гроші. Він став другим «цукровим королем» у Російській імперії після Артемія Терещенка.
13347