Наприкінці XVII століття в селі Озеряна, що під Мерефою, селянин косив траву і раптом почув людський стогін. Нахилившись, він побачив розсічену навпіл ікону і свічку, що горіла. Чоловік злякався, адже він пошкодив святий образ. Узяв його половинки додому й сумлінно замолював гріх. Зранку ж із подивом побачив, що ікони вдома немає. Ціла й неушкоджена, вона лежала на тому ж місці, де її було знайдено напередодні, а поряд струменіло джерело чистої води.
Це було перше, але не єдине чудо ікони, названої на честь місця свого явлення Озерянською. Чутки про святиню швидко розійшлися Слобожанщиною, і люди потягнулися до Озеряни зі своїми скорботами.
Неподалік було зведено храм, а на початку XVIІI століття засновано монастир. У 1787 році за наказом Катерини ІІ його було скасовано, а ікону перенесли на зберігання спочатку до Курязького, а потім до Харківського Покровського монастиря. Озерянська ікона почала вважатися духовним символом, святою покровителькою Слобожанщини. З 1843 року було засновано спеціальну Хресну ходу: ікону двічі на рік урочисто переносили з Курязького монастиря до Свято-Покровського й назад. Ці два дні – 30 вересня й 22 квітня – ставали справжнім святом для всього Харкова.
Було розроблено спеціальний церемоніал, за яким воно проводилось. У ці дні навчальні й торговельні заклади зачинялися, організовувалась процесія на чолі з отцями міста й вищим духовенством, а на всьому шляху слідування Хресної ходи – усі 16 кілометрів – з обох боків дороги купчився народ. У самому Харкові на честь ікони було збудовано два храми: на Холодній горі, у тому місці, де ченці Курязького монастиря передавали її Харківському духовенству, і в Покровському монастирі. Ченці Курязького монастиря вели записи численних випадків чудесного зцілення людей від ікони: «Зцілення людини з усохлою рукою; зцілення людини з Липців, у якої не діяла нога; зцілення біснуватої дівиці Бардакової; зцілення Івана Миколайовича Бочковського від хворобливого шуму у вухах; зцілення двох сестер від очної хвороби; зцілення дівчинки від горлової хвороби…». За переказами, саме перед нею мати Грицька Квітки просила повернути її дитині зір. Майбутній основоположник українського сентименталізму Григорій Квітка-Основ’яненко тоді прозрів і юнаком навіть хотів постригтися в ченці – такий вплив мала на нього ця історія.
Найбільше випадків зцілення було зафіксовано в 1833, 1848 і 1871 роках, коли в Харкові лютувала холера. Озерянську ікону Божої Матері носили від оселі до оселі, люди молилися перед чудотворним образом про зцілення та спасіння.
Ікона, знайдена у XVIІ столітті, до сьогодні не збереглася: за деякими даними, востаннє її бачили в 1941 році. Але в ХІХ столітті було зроблено три «правильні списки» – точні копії, і один з них було чудом виявлено в 90-ті роки ХХ століття. Зараз цей список зберігається у Свято-Озерянському храмі Покровського монастиря.
Джерело на місці знайдення ікони збереглося до цього часу. Поряд уже в наші дні зведено невеликий храм.
Щороку 29 червня, у день чудесного явлення Озерянської ікони, біля нього при великому натовпі народу проходить урочиста служба із Хресним ходом.
Як дістатися: з Харкова дніпропетровською трасою, у Мерефі поворот праворуч за вказівником. Автобусом № 625 з Харкова на Озеряну від станції метро «Холодна гора» (відправлення о 6.35, 9.02, 11.55, 16.22, 18.40).
Залізничним транспортом: з Харкова їхати електричкою Лозівського прямування до зупинки «Міст» (перша після станції Мерефа), далі – пішки.
У разі відсутності в храмі священика звертатися за телефоном 097-308-22-46, храм буде відчинено протягом 10–15 хвилин.
Джерело: Тижневик "Номер один"
2206