“Це було в 2024 році, 18 вересня прийшло повідомлення, що “ваш чоловік знаходиться в полоні”. Я зверталася в координаційний штаб, до “Червоного хреста”. Писала навіть до Лубінця (Уповноважений з прав людини Верховної Ради — прим.) і до всіх організацій, щоб щось мені надали про нього, хоча б якусь інформацію. І нарешті Бог допоміг мені, ощасливив. Таке просто чудо, що нарешті я вже дочекалася, взнала про нього”, — розповіла Лідія Баран.
Сьогодні зустріти захисника України прийшли рідні, односельчани та воїни, з якими він служив в АТО.
На запитання, за чим найбільше сумував, Михайло відповів так:
“За всім! За нашою українською мовою, за дружиною, за своїми рідними, щоб дочекалися”.
Після зустрічі воїн відвідав могили бійців, які загинули під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Джерело: Суспільне Тернопіль
37249