Верховний Суд погодився із висновками Тернопільського апеляційного суду та залишив у силі обвинувальний вирок щодо Володимира В., визнаного винним за ч. 2 ст. 121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) та засудженого до 7 років позбавлення волі.
Як встановлено судом першої інстанції, 10 серпня 2021 року, приблизно о 3-ій год. ночі перебуваючи на вулиці с. Більче-Золоте Чортківського району, Володимир В. під час суперечки з Ярославом Д. наніс потерпілому приблизно сім ударів кулаками обох рук у голову, спричинивши закриту черепно-мозкову травму, перелом кісток склепіння черепа, внаслідок чого той незабаром помер.
Вироком Борщівського районного суду від 21 червня 2023 року Володимира В. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Однак суд визнав за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 69 КК України та призначити більш м’яке, ніж передбачено законом, покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
До відома: санкція ч. 2 ст. 121 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 19 років.
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року Володимиру В. призначено покарання у виді 7 років позбавлення волі.
Вважаючи призначене покарання занадто суворим, засуджений подав касаційну скаргу та просив вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду погодився з висновком Тернопільського апеляційного суду, що, ухвалюючи рішення щодо призначення Володимиру В. покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, місцевий суд не дотримався вимог цієї статті та призначив обвинуваченому занадто м’яке покарання. В свою чергу, апеляційний суд виправив допущене порушення.
Так, скасовуючи вирок місцевого суду та ухвалюючи новий, апеляційний суд належним чином врахував усі обставини справи, в тому числі й ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, при цьому виходив не лише з формальних критеріїв, але взяв до уваги конкретні обставини скоєного, зокрема, те, що засуджений, використавши незначний та нічим не підтверджений привід для конфлікту (примусити потерпілого повернути борг), завдав Ярославу Д. значну кількість ударів у життєво важливий орган – голову, внаслідок чого останній помер.
Заслуговував на увагу і той факт, що засуджений не вжив жодних заходів для порятунку життя потерпілого, а залишив побитого на самоті. Навіть наступного дня, коли він прийшов і побачив Ярослава Д. нерухомим на підлозі, він не викликав швидку допомогу, а втік та кілька днів переховувався. Цей факт засвідчив відсутність обставин, які істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Також апеляційний суд у повній мірі врахував дані про особу винного, який не працював, згідно з актом огляду спеціальної медичної комісії КНП “Тернопільський обласний медичний центр соціально-небезпечних захворювань” від 23 вересня 2021 року, у нього діагностовано розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю. Хоча у період скоєння інкримінованого діяння Володимир В. міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що підтверджено висновком судово-психіатричного експерта від 23 вересня 2022 року.
Крім того, апеляційний суд слушно взяв до уваги і той факт, що Володимир В. на підставі ст. 89 КК України не судимий, однак, відповідно до характеристики Більче-Золотецької сільської ради від 13 серпня 2021 року, негативно характеризувався за місцем проживання, зловживав спиртними напоями, притягувався до відповідальності, а на його неадекватну поведінку часто скаржились матір і односельці, тому виконкомом сільської ради неодноразово попереджався про зміну способу життя.
З огляду на викладене, апеляційний суд правильно дійшов висновку, що сталий характер протиправної поведінки засудженого свідчив про нього як про особу, схильну до протиправної діяльності та небажання стати на шлях виправлення.
Обставин, що обтяжували покарання, в ході апеляційної процедури не встановлено, а обставинами, що пом’якшували покарання, визнано щире каяття та активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення.
Також Верховний Суд погодився з висновком Тернопільського апеляційного суду про відсутність у діях Володимира В. з’явлення зі зізнанням, безпідставно враховане місцевим судом як обставина, що пом’якшувала покарання. Під з’явленням із зізнанням розуміється особисте, добровільне, письмове чи усне повідомлення органам досудового розслідування, прокурору або суду про підготовлюване чи вчинене кримінальне правопорушення до повідомлення особі про підозру. Проте Володимир В. наступного дня після події приходив до дому потерпілого, але, побачивши, що той не подавав ознак життя, злякався і переховувався на горищі свого будинку. Такі дії не свідчать, що він добровільно з’явився зі зізнанням та повідомив поліцію про вчинений злочин.
Тому щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення уже після того, як працівники поліції встановили місце перебування Володимира В. та повідомили йому про смерть потерпілого, жодним чином не призвели до істотного зниження ступеня тяжкості вчиненого ним діяння. Навпаки спосіб та характер вчиненого, з урахуванням відомостей про антисоціальну поведінку засудженого, вказували на його підвищену суспільну небезпеку.
З огляду на викладене, враховуючи принципи індивідуалізації та співмірності заходу примусу, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення та перевиховання Володимира В. лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд вирок Тернопільського апеляційного суду від 23 серпня 2023 року залишив без змін, а касаційну скаргу засудженого Володимира В. – без задоволення, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: Верховний, смерть, суд, удар в голову
9536