Ось уже кілька днів у Києві гаряче, і виною не аномальна спека, а події, які розгортаються під Шевченківським райсудом. Саме там відбуваються сутички між силовиками та небайдужими людьми, які прийшли висловити свою підтримку активісту Сергію Стерненку.
Пригадую, як два роки тому вже писала про те, що в Україні бути громадським активістом небезпечно. Тоді аналізувала кількість замахів на людей із проактивною позицією і розмірковувала над тим, що справедливість пасе задніх, вседозволеність – на фінішній прямій. І тоді здавалося, що правоохоронці й корумповані чиновники досягли дна, але ж ні – вони продовжують його пробивати.
Для тих, хто неособливо заглиблювався в цю історію, розповім передісторію.
Сергій Стерненко – активіст, який багатьом відомий перш за все як керівник одеського осередку «Правого сектора». У 2014 році брав участь у закритті наркоточок в Одесі, а в 2017-му виступав на акції проти забудови міського саду Одеси – Літнього театру. За це проти Стерненка було відкрито кримінальне провадження, в якому він фігурував як підозрюваний в організації масових заворушень. За його словами, після цих подій він почав отримувати погрози, за ними пішли й напади. Перший стався у лютому 2018 року. Тоді двоє невідомих біля будинку завдали Сергію кілька ударів битою зі вставними лезами. 1 травня 2018-го на чоловіка напали вдруге, нападник зробив два постріли із переробленого травматичного пістолета. Третій інцидент стався наприкінці травня 2018 року. Активіст разом з дівчиною повертався додому і помітив двох чоловіків спортивної статури, які напали на них. Сергій відбився від нападників і під час бійки смертельно поранив одного, а інший втік з місця події. Сам Стерненко теж отримав поранення. Варто додати, що активіст просив про державну охорону, однак йому відмовили. Після третього нападу проросійські активісти почали вимагати засудити Стерненка за вбивство. Натомість на його захист стало чимало проукраїнських активістів, а в містах пройшли акції на його підтримку. Коли Ірина Венедіктова стала генеральною прокуроркою, вона заявила про оголошення підозри Стерненку. І навіть проводила щодо цього наради з міністром внутрішніх справ Арсеном Аваковим. Хоча справа про напади перебуває у підпорядкуванні СБУ, а не поліції чи прокуратури. Згодом СБУ вручила підозру активісту за статтями про умисне вбивство та незаконне носіння холодної зброї.
У цій всій ситуації мене найбільше обурює те, що громадських активістів, людей, які є каталізаторами позитивних змін у нашій державі, не захищають, ба більше, за самозахист намагаються влаштувати блазнівське судилище. Тільки вдумайтесь: за те, що ви захищаєте своє життя, за ваше природне право, яке закріплено в Конституції України, вам може загрожувати до 15 років за гратами. Ситуація патова – тюрма або могила. А що обрали би ви? Бо особисто я не дала б себе мовчки вбити.
Те, що ми бачимо зараз, перевірка реакції суспільства – проковтнуть чи ні. Це вивчення больових точок. Якщо ми будемо мовчати й дозволяти знущатися владі над людьми, Конституцією, законами, прийде час, коли нас почнуть чавити, ховати в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, погрожувати близьким.
Влада втрачає довіру людей, і якщо вона не навчиться чути громадян, процес може стати незворотним й обернутися трагедією.
А найбільше дивує те, що ніхто навіть не намагається зняти напругу в суспільстві, а навпаки, пришвидшує хід репресивної машини.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
17850