Чи продовжиться Зборівська битва за Україну сьогодні?

Цьогоріч у Зборові урочисто відзначили 370-ту річницю Зборівської битви 1649 року. Цю подію почали відзначати з 1990 року, коли мешканці Зборова насипали символічну козацьку могилу з великим хрестом. Що для України означає Зборівська битва та яке вона нині має значення в контексті російсько-української війни, ми поспілкувалися з уродженцем Зборівщини, відомим громадсько-політичним діячем Володимиром Колінцем, рідне село якого Кудинівці знаходиться за два кілометри від Тустоголівського лісу, в який таємно переправив своє військо гетьман Богдан Хмельницький з-під Збаража.

Німецький офіцер склав карту Зборівської битви

– Я добре знав із розповідей батьків, жителів села та вчителів про Зборівську битву, – почав розмову Володимир Коліненць. – Богдан Хмельницький у 1654 році підписав Переяславський договір із Москвою, внаслідок якого Україна стала московською колонією. Ця подія, йдеться про Зборівську битву, вивчалася на уроках історії в школі, і вчителі не раз нас, школярів, водили на екскурсії у Тустоголівський ліс. Там тоді ще зберігався пень дуба, на який, як розповідають старожили, вночі вилазив Хмельницький і спостерігав, як польське військо переправляється через Стрипу. А коли більшість його вже була на лівому березі, завдав по ньому величезного удару. Це була перша перемога Зборівської битви. У моєму селі є поле, яке називається Могили. На ньому дотепер є насипи козацьких могил. Хоч у нашому селі ця битва не відбувалася, а десь за 2-3 км від нього, біля с. Тустоголови, то розповідають, що тіла полеглих козаків похоронили й там. Є козацька могила й у ближньому від Зборова селі Присівці.

Відомо, що з ініціативи професора Морехеадського університету Адріана Мандзія було проведено спільні українсько-американські дослідження Зборівської битви. Експедицію тоді очолював відомий тернопільський краєзнавець Богдан Строцень.

– Теперішній заступник голови Зборівської райради Михайло Бігус брав безпосередню участь в експедиції. Тоді пан Мандзій привіз із собою копію карти, яку склав один з німецьких офіцерів – учасників Зборівської битви, полковник Увальд, який був командиром німецької піхоти у складі польського війська. Оригінал цієї копії зберігається в архіві Відня. Саме завдяки їй вдалося більш-менш точно встановити розміщення польського, козацького й татарського таборів. На ній, зокрема, було зображено козацький табір, який містився у с. Тустоголови, в східній його частині, а козацькі гармати були розміщені на Тустоголівській горі, звідки добре обстрілювали польське військо. Ця спільна експедиція працювала майже три роки – з 2002-го по 2004-й. Тоді було встановлено межі польського табору, частину його бастіону та зафіксували залишки рову. Також було знайдено мушкети, кулі та деталі возів. Думаю, що й сьогодні можна було б на ті місця виїхати, щоби продовжити дослідження, – каже пан Колінець.

Реконструкція Зборівської битви відбулася в 2009 році

У сучасній історії України найбільші урочистості з відзначення річниці Зборівської битви відбулися в 2009 році. Усе проходило на державному рівні.

– Спершу у Вишнівці відбулася Велика козацька Рада, згодом – фестиваль козацької пісні «Козацькому роду нема переводу», а найцікавіше відбулося надвечір. Вночі з 14-го та 15-те серпня наше козацтво здійснило перехід тією дорогою, якою вів тоді Б. Хмельницький своє військо. Я як полковник козацтва теж брав участь у цьому поході. Ми їхали автобусами, автомобілями, але в лісі машини тією дорогою не могли проїхати і ми їх випихали. Ішли від Добриводів Збаразького району до с. Мшанець Зборівського району, де біля козацької могили провели віче, а звідти – до Залізців. А далі курс взяли на Зборів, однак зупинялися у всіх селах по трасі – Олієві, Беримівцях, Кудобинцях, Млинівцях, де проводили аналогічні короткочасні віча. Перед тим попередили жителів цих сіл, і вночі ці віча відбувалися під церквами. Зранку 15 серпня у церкві Різдва Пресвятої Богородиці (Білий берег, м. Зборів) відправилось богослужіння, а потім урочиста хода до Козацької могили. Там відбулося посвячення в козаки, обрання Гетьмана України. Тоді ним став тернополянин І. Вардинець. А з 18 до 20 години на Білому березі відбулася реконструкція Зборівської битви, яка привернула увагу не лише зборівчан, а й жителів усієї області й представників сусідніх областей України,– мовить Володимир Колінець.

Зборівський договір між Україною та Польщею

Значну роль в історії нашої країни відіграв Зборівський договір, підписаний між Україною та Польщею.

– Повний текст Зборівського договору опублікував лондонський тижневик «Briefe Relation» 16 жовтня 1649 року. Подібно як в «Історії України – Руси» М. Грушевського, англійський текст договору складався з 11 статей. Однак текст лондонського договору відрізняється у трьох статтях від тексту, опублікованого М. Грушевським. У другій статті лондонський тижневик пише, що Хмельницький має на колінах просити прощення у короля, чого немає у тексті, опублікованому Грушевським, і навіть у тексті гамбурзького часопису. У сьомій та десятій статтях у тексті Грушевського написано, що на теренах Київського, Брацлавського та Чернігівського воєводств єзуїтам і жидам не можна ані торгувати, ані проживати і навіть туди приїжджати, чого не згадує англійський тижневик,– каже пан Колінець.

Нагадаємо, у книзі І. Крип’якевича «Битва під Зборовом 1649 р.», виданій у Львові 1931 року, мовиться, що стан польської армії під Зборовом був розпачливий і їй грозила неминуча капітуляція. Однак у критичний момент хан зрадив Хмельницького, а саме домовився з поляками за великі для нього вигоди і примусив гетьмана припинити бій. У цій книзі пишеться, що саме татарський хан продиктував польському королю і українському гетьману умови миру і справа вийшла на нічию користь.

У згаданому вище гамбурзькому часописі «Europacische mit wochentliche Zeitung», виданому у вересні 1649 року, немає суттєвих відмінностей між текстом договору, опублікованому М. Грушевським, і, на думку І. Крип’якевича, немає підстав вважати його неавтентичним. У згаданій книзі він пише: «Хоч Зборівський договір був важким ударом для високих планів гетьмана, все ж він був першим правним актом, на основі якого польський уряд визнавав Українську Військову (Козацьку) державу, яка проіснувала до 1864 року».

– Українські території, відповідно до договору, були автономією у складі Речі Посполитої. Однак уряд її обирався Вищою Козацькою Радою і до його складу входили тільки козаки-українці. А що маємо сьогодні в незалежній Україні? Після обрання президентом В. Зеленського, який не приховує, що має єврейські коріння, німецька преса писала, що Україна на другому місці у світі (після Ізраїлю), де найвищі державні посади займають євреї. Адже тодішній прем’єр-міністр України В. Гройсман теж не приховував, що він єврей. А нещодавно текст присяги новообраних депутатів Верховної Ради України зачитував не хто інший, як єврей Йоффе. У 2009 році в одному з місцевих видань я опублікував статтю «Зборівська битва за Україну триває». Тоді Україна ще не мала московської військової агресії. А тепер має. Тож Зборівська битва за Україну продовжується! – підсумував народний депутат України I-го скликання Володимир Колінець.

Іван Білий

Джерело: Тижневик "Номер один"