Буданівські волонтери: дев’ять маскувальних сіток та тисячу банок тушонки вже відправлено на передову (+відео)

Тернопільська «Кінокомісія» у телевізійному циклі «Гартовані» продовжує розповідати про наших земляків, які за покликом серця роблять все можливе і не можливе заради спільної перемоги над російським окупантом.

Чергова наша історія про Буданівських волонтерів з Білобожницької громади Чортківського району, які ліплять нашим воїнам вареники, закатують тушонки, плетуть маскувальні сітки, допомагають переселенцям та ще багато-багато інших корисних справ виконують.

– Всю нашу роботу координує староста Буданівського старостинського округу Андрій Мирославович Дембіцький, котрий з перших днів війни розподілив, кому що робити, тому що злагоджена робота завжди є ефективною. Бажання допомагати є у кожного з наших мешканців, починаючи від чоловіків і закінчуючи дітьми, які в школі долучаються до плетення сіток, ліплення вареників, а також жінок, котрі залишають свої родини і йдуть у загальну кухню, щоби готувати їжу для наших воїнів та переселенців. Дуже багато жителів, практично з цілого села, збирали різноманітну допомогу – матраци, каремати та інші потрібні речі, як для біженців, так і для українських бійців, які є на передовій. Місцеві аграрії багато допомагають – від дизпалива, борошна до фінансів. Без них ми б напевно не справилися. Окрім того, в нашому селі знайшли притулок у своїх родичів та знайомих дуже багато біженців. Знову ж таки, староста готується до того, що можливо будуть такі переселенці, які не мають житла, тому потрібно буде вільні житлові будинки приготувати для їхнього поселення, – розповідає місцева жителька Галина Серветник.

У Буданові також приходила акція «Зроби закрутку для воїнів». Майже тисячу закручених тушонок відправлено на потреби ЗСУ.

– Хоча ми маленьке село, але будь-яка допомога, навіть моральна чи психологічна, є важливою. Всім своїм серцем вболіваємо за тих людей, які знаходяться у місцях бойових дій, в бомбосховищах, окопах, просто залишилися під відкритим небом, за тих діточок, які страждають і не можуть виїхати з окупованих територій. Ми разом зі всією Україною просимо Бога про мир та щоби швидше настала наша перемога. Дуже очікуємо тієї радосної миті, коли можна буде розслабитися, привітати всіх нас. Разом з тим, добре знаємо, що потрібно докласти чимало зусиль, щоби допомогти з нашого боку тим людям, які залишилися без житла, тим діткам, які залишилися без своїх шкіл, стареньким людям, які залишилися без будинків і без опіки, тим сім’ям, в яких загинули чи поранені воїни. Все що від нас буде залежати, докладемо зусиль для допомоги, – каже пані Серветник.

Один з головний центрів буданівського волонтерства розміщений у місцевому кафе.

– До війни у нашому кафе «Черемшина» організовували урочисті події – дні народження, весілля тощо. Практично з першого дня війни ми стали місцем, де централізовано готують харчі для наших воїнів. Приходять жінки з села, ліпимо вареники, зробили майже тисячу банок тушонок. Всі працюють на перемогу, чекаємо поки закінчиться війна та наші хлопці повернуться додому, – розповіла працівниця кафе, а нині одна з багатьох буданівських волонтерок.

Також постійно робота кипить у буданівській школі.

– Як виникла потреба у харчуванні ЗСУ, активно на ці потреби запрацювала наша шкільна їдальня. У роботі по допомозі армії брали наші вчителі та діти, зокрема, плели маскувальні сітки, дев’ять таких сіток вже завезено в Білобожницьку громаду, а звідти на передову. У даний момент ми не припиняємо плести сітки. Коли ж прийде перемога, в першу чергу будемо долучатися до відбудови нашої держави, адже ми знаємо, що дуже багато об’єктів інфраструктури зруйновано, знівечено, пошкоджено, – зауважимо місцева жителька Ірина Шкрибайло.

До теми: “Плетуть сітки, готують смаколики та малюють патріотичні малюнки: вчителі та учні Старовишнівецької школи наближають нашу перемогу”, “Маємо багато зламаних людських доль – загиблих, поранених, зруйновані сім’ї: голова Гримайлівської громади”, «Колишній мер Харкова, царство йому небесне, Кернес дуже запрошує на перемовини Путіна: харківські переселенці у Тернополі», «Друг «Поляк» з Тернополя: уявіть собі немовлятко, а воно вже виявляється ворог для росії, путіна і всієї його банди», «Цей народ не перемогти: лише з однієї локації Тернополя на фронт уже відправлено гектар маскувальних сіток», «Мама – годує воїнів, а син – волонтерить: історія простої тернопільської сім’ї для якої Україна – понад усе» та «Шампанське для Путіна від тернополянина Ілліча: особливий метод знищення окупантів»