Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Михайла Б. на вирок Гусятинського районного суду від 24 листопада 2023 року.
Як встановлено місцевим судом, будучи військовозобов’язаним, житель Чортківського району Михайло Б. 24 травня 2022 року прибув до призовної дільниці 1-го відділу Чортківського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (надалі – РТЦК та СП) і пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до проходження військової служби.
12 лютого 2023 року обвинуваченому вручено повістку із зобов’язанням наступного дня прибути до РТЦК для проходження військової служби у Збройних силах України. Однак Михайло Б. до територіального центру не з’явився. Таким чином, ухилився від призову на військову службу під час загальної мобілізації в країні.
Вироком Гусятинського районного суду від 24 листопада 2023 року 52-річного Михайла Б. визнано винуватим за ст. 336 КК України (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період) та призначено покарання у виді 3-ох років позбавлення волі.
До відома: санкція ст. 336 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 5 років.
Не погодившись із призначеним покаранням, захисник Михайла Б. подав апеляційну скаргу та просив цей вирок змінити і призначити його підзахисному покарання із застосуванням статей 69 або 75 КК України, звільнивши від відбування покарання зі встановленням 2 років іспитового строку.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги та дослідивши відомості про особу обвинуваченого, прийшла до висновку, що суд першої інстанції вірно визначив вид і розмір покарання та виніс законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення й підстав для його скасування немає.
Так, відповідно до матеріалів справи, за станом здоров’я Михайла Б. визнаний придатним до військової служби, свою вину він визнав частково, проте щирого каяття і жодних конкретних дій з часу вручення повістки не вчинив.
Таким чином, обвинувачений відмовився від захисту Батьківщини. Умисний характер його дій свідчить про підвищену суспільну небезпечність діяння, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, злагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану неприпустимо. Тому призначене Михайлові Б. покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк у межах санкції ст. 336 КК України, без застосування ст. 75 КК України, необхідне і достатнє для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Разом із тим, колегія судів звернула увагу на те, що за наведених обставин звільнення від відбування покарання з випробуванням може створити в обвинуваченого та інших осіб схильність до вчинення аналогічних злочинів, а також хибне уявлення про безкарність за вчинення злочинів, і не зможе запобігти вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Також колегія суддів вважала, що у разі звільнення Михайла Б. від покарання з випробуванням, останній підлягав звільненню і від військової служби, що було би одним зі способів ухилення від мобілізації. Тому застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України під час дії в Україні воєнного стану, коли держава перебуває в стадії активних військових бойових дій, не могло відповідати вимогам закону та меті покарання.
Не погодилась колегія суддів і з твердженням апелянта щодо можливості застосувати до призначеного покарання ст. 69 КК України. Той факт, що обвинувачений раніше не судимий та упродовж досудового розслідування й судового розгляду давав визнавальні показання стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, які обтяжували покарання, не можна вважати достатніми для застосування положень ст. 69 КК, оскільки ці обставини вже враховані районним судом при призначені покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті обвинувачення.
Стосовно доводів Михайла Б., що він двічі отримував мобілізаційні розпорядження та з’являвся до Чортківського РТЦК та СП, і, відповідно, направлявся для проходження військової служби до відповідних військових частин, але його звідти повертали додому через незадовільний стан здоров’я, то матеріали кримінального провадження доказів на їх підтвердження не містили. Не надала докази сторона захисту і під час апеляційного розгляду.
Зваживши на сукупність наведених обставин, колегія суддів прийшла до переконання, що визначені обвинуваченому вид, строк та форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства – співмірні вчиненому ним протиправному діянню, а також були справедливим і виваженим заходом примусу, що забезпечувало виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Михайла Б. залишила без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду 24 серпня 2023 року – без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду…..
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: апеляція, гусятин, ухилянт
5910