Надійшла болюча звістка: на війні, мужньо захищаючи рідну Землю, загинув житель села Сухівці Скориківської об’єднаної територіальної громади, колишній учень, а згодом працівник ліцею імені Мирона Зарицького Олександр Іванович Москалюк (09.02.1978 року народження). Про сумну новину повідомили у Скориківській сільській раді.
Жодні співчуття не зменшать біль втрати, жодне слово не втамує пекучу тугу в люблячому серці матері, батька, дружини, дітей, родини. Війна забирає не просто найкращих, вона забирає наших рідних, друзів, колег… Цвіт нації!
– Колектив Новосільського ліцею імені Мирона Зарицького сумує з приводу загибелі працівника та колишнього учня закладу, військового Збройних Сил України- Москалюка Олександра Івановича! Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував, – зазначили в освітньому закладі.
– Як важко на душі, біль яка не може бути описана жодними словами. Ми вдячні тобі за все, за радість яку ти приносив в наші серця, за турботу та підтримку, за сміх та жарти без яких ти був би не ти. Ти прожив своє життя достойно, ти показав нам, що таке мужність та сила. Ти був одним з перших хто пішов захищати нашу землю від проклятих рашистів, ти стояв на своєму доказавши, що любов до Батьківщини в твоєму серці і ти гідна людина в цьому світі з перших та до останніх днів. Нам буде сумно без тебе, ти був ключем до всіх дверей, найкращим другом який готовий допомогти попри все, ти приносив сміх всюди де б ти не був. Дуже складно вимовляти ці слова, оскільки ще декілька днів назад ми з тобою спілкувалися, але знай, що згадуючи тебе в нас зʼявляється радість в серцях. Живучи так близько один до одного ти був не просто дядьком Сашком, а великою опорою, тим хто допомагав з першими кроками, перші завʼязані шнурівки, перший натягнутий велосипедний ланцюг, перші чоловічі розмови, тим хто привʼязав мені любов до техніки, ех як ти любив ту техніку… Ти той, що виборював нам майбутнє і за це тобі низький уклін. Як боляче, що цих слів ми більше не взмозі висловити тобі у вічі, але ми вдячні тобі за все, наша пам’ять про тебе та гордість горітиме вічно у наших серцях. Мені хотілося б ще так багато чого сказати, але знай, Ти мій герой, Ти наш герой! Герої не вмирають! Ми тебе дуже сильно любимо!, – написав спомин про Героя Вадим Робащук.
Висловлюємо сердечні співчуття родині Героя, який до останнього подиху був вірний своїй країні, який залишиться пекучим болем і світлим спомином у наших серцях.
Інформацію про день та час, коли зустрічатимуть Олександра, у сільській раді обіцяли повідомити додатково.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: Олександр Іванович Москалюк
5910