Тернопільська «Кінокомісія» у телевізійному циклі «Гартовані» продовжує розповідати про простих жителів Тернопільщини, які за покликом серця роблять все можливе і не можливе заради спільної перемоги над російським окупантом.
Чергова наша історія про Ігоря Войцехівського, якого більшість тернополян знають як друг «Поляк». У цивільному житті він працював відеооператором. А потім був Майдан, Революція гідності та перша фази війни з росією (2014 р.). Дослужився до командира гарматного розрахунку. З протитанкової гармати «Рапіра» зі своїми хлопцями влучав по опонентах зазвичай з першого пострілу. Повернувшись зі Сходу, став працювати у Тернопільському музеї національно-визвольної боротьби. Нині, з активною фазою російсько-української війни, друг «Поляк» активно волонтерить, допомагаючи нашим воїнам здолати російського окупанта.
– У попередньому житті мене звали Ігор Войцехівський. Я жив собі своїм цивільним життям, працював, мав сім’ю, плекав дітей. З початком війни у 2014 році перестав бути Ігорем, а став «Поляком». Це – моє псевдо. «Поляком» залишаюся досі. Намагаюся прикластися максимально до нашої перемоги. Введення воєнного стану, особливо ця російська агресія за крайні тижні, згуртувала українців, згуртувала всю нашу державу. В тому є заслуга того нашого сусіда-диявола путіна. За своїх дії він отрималє належне. Найбільше в тому воєнному стані мене вражає те, що окупант нападає на цивільних, руйнуючи будинки, лікарні, пологові, театри, піддаються обстрілам ті люди, які не можуть завдати жодної школи. Уявіть собі маленьке немовлятко, а воно вже виявляється ворог для росії, путіна і всієї тієї його банди. Тому ми, славні наші хлопці і дівчата вбивали, вбивають і будуть вбивати наших ворогів!, – зазначив друг «Поляк».
Ігор Войцехівський завжди поправляє співрозмовників, які кажуть, що війна в Україні триває кілька тижнів.
– Не правда, війна вже йде 8 років. В Україні 8 років кровопролиття. За цей час у нас були певні перемоги та поразки, були затишшя, а були і важкі затяжні бої. Зараз наш ворог наступає не тільки на сході, а й з півночі, півдня, зі всіх сторін. Рано чи пізно ми здобудемо перемогу, одну на всіх, але таку омріяну і таку солодку!, – переконує наш земляк.
Як каже друг «Поляк», після перемоги він буде продовжувати цивільне життя, але і далі буде воювати..
– Воюватиму вже не з ворогом, а за дитячі душі і серця. Я працівник музею національно-визвольної боротьби і буду дітям, внукам, правнукам, племінникам, сусідам та друзям розповідати про те, які славні українці, як багато вони можуть здобути, наскільки вони сильні і тверді духом, – підсумував Ігор Войцехівський.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Ігор Войцехівський, друг "Поляк"
6156