Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги обвинуваченого Рустама Д. та його захисника на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 7 лютого 2019 року, яким Рустама Д. визнано винним за ч.2 ст. 187 КК України (розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій) та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Санкція ч.2 ст. 187 КК України передбачає від 7 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Цивільний позов потерпілої Оксани Г. задоволено повністю та стягнуто з обвинуваченого 5 тис. 994 грн заподіяної матеріальної шкоди та 50 тис. грн – моральної шкоди.
Не погодившись із судовим рішенням, обвинувачений та його захисник подали апеляційні скарги, в яких просили даний вирок скасувати й закрити кримінальне провадження у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотними порушеннями кримінального процесуального закону.
Відповідно до вироку, 16 серпня 2017 року, приблизно о 21 год. 15 хв., 34-річний Рустам Д. знаходячись у м. Хмельницькому на вул. Курчатова, помітив незнайому йому жінку з двома дітьми. Розуміючи, що жінка під час пограбування не чинитиме опору, оскільки буде боятись за своїх дітей, почав слідкувати за ними. Коли потерпіла Оксана Г. із дітьми зайшла у ліфт, зайшов разом із ними і одразу після закриття ліфтових дверей натиснув кнопку “Стоп”, зупинивши підйомник.
Надалі, реалізуючи свій злочинний умисел, Рустам Д. впритул наблизився до Оксани Г. і направив на неї предмет, схожий на пістолет, та пригрозив позбавити життя її разом із дітьми, якщо вона не виконає його вимог. У цей же час він зірвав із шиї потерпілої золотий ланцюжок із підвіскою у вигляді “Матері Божої”. Після цього направив предмет, схожий на пістолет, на дітей і наказав віддати сережки. Побоюючись за життя дітей, Оксана Г. зняла сережки та віддала обвинуваченому. Заволодівши золотими виробами на загальну суму 5 тис. 994 грн 30 коп, Рустам Д. утік із місця злочину.
Ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді обвинувачений вину не визнав.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого та його захисника, думку прокурора і потерпілої Оксани Г., перевіривши матеріали кримінального провадження в межах поданих апеляційних скарг, дійшла висновку, що суд першої інстанції виніс законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення й підстави для його скасування відсутні.
Колегія суддів погодилась із висновком місцевого суду щодо доведеності вини Рустама Д. та кваліфікації його дій. Також судом правильно встановлено фактичні обставини кримінального провадження та зроблено обґрунтований висновок щодо доведеності винуватості Рустама Д. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України. Висновки суду ґрунтуються на показаннях як самої потерпілої та її дітей, так і свідків, протоколами впізнання осіб, відеозаписом із камер спостереження, іншими матеріалами кримінального провадження.
Разом з тим, що відповідно до постанови Верховного Суду від 8 грудня 2020 року, колегія суддів повторно дослідила докази у даному кримінальному провадженні, за наслідком якого погодилась із висновками місцевого суду та визнала їх достатніми для ухвалення Рустаму Д. обвинувального вироку.
Щодо неточностей у показаннях потерпілої та свідка, на які вказала сторона захисту, вони є незначними і зумовлені шоковим станом Оксани Г. після пережитого. Зокрема, доводи обвинуваченого та його захисника, що Рустам Д. через порушення ознак постави (наявність горба) не може прямо ходити, спростовуються висновком комісії судово-медичної експертизи, що ця вада не виключала можливість обвинуваченого ходити практично вертикально та здійснювати активні руху руками (зокрема, хапати, зривати, тримати в руках якийсь предмет). Як роз’яснила в судовому засіданні експерт, коли обвинувачений стояв обличчям до іншої особи, наявне в нього порушення можна не побачити. Крім того, надаючи пояснення, Оксана Г. вказала на помічену нею характерну ознаку нападника – сутулість.
Стосовно доводів апелянтів про суворість призначеного покарання, колегія суддів виходила з міркувань, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів. При призначенні покарання суд першої інстанції виконав вимоги статей 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.03 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та в повній мірі врахував, що Рустам Д. характеризується негативно, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, зокрема, особливо тяжкого корисливого злочину, на шлях виправлення не став, а через невеликий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі вчинив новий умисний корисливий злочин, який визначається високим ступенем небезпечності для суспільства та, відповідно до ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких. Наведені обставини характеризували обвинуваченого як особу, схильну до протиправних проявів, і дало підстави вважати, що, перебуваючи на волі, він може продовжити злочинну діяльність. Пом’якшуючих обставин судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишила без задоволення, а вирок Хмельницького міськрайонного суду від 7 лютого 2019 року – без змін.
Варто зауважити, що через неявку сторін у справі дане кримінальне провадження розглядалось майже рік. Із призначених 17 судових засідань відбулось лише п’ять; вісім засідань було відкладено через неявку Рустама Д., ще на 4 не з’явились обвинувачена та свідки, повідомили у пресслужбі Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Апеляційний суд
5856