Ветеран АТО опинився на лаві підсудних через нетверезу жінку

Виправдання у кримінальному правопорушенні не звільняє від компенсації моральної шкоди

Рідко коли судове рішення задовольняє і потерпілого, й обвинуваченого. Утім у цій справі незадоволеними залишилися всі. Взагалі ця історія сприймається досить неоднозначно, викликає чимало запитань, заперечень, аргументів. І всупереч постанові Верховного суду, наприкінці хочеться поставити не одну крапку, а три.

Сіра тінь уночі на дорозі

…Якимось сьомим відчуттям відчувши небезпеку, Василь різко крутонув кермо, коли раптово з придорожніх кущів на дорогу вивалилась сіра тінь. Нічну тишу розрізав глухий удар, зойк болю й шум падіння на асфальт чогось великого і ще живого. Водій вискочив з автомобіля, підбіг до розпластаної на дорозі сірої тіні і з жахом дивився, як асфальт під безформеною фігурою просто на очах почав набувати чорного кольору.

Василь обережно торкнувся рукою до шиї, та сонна артерія не відгукнулася на тепло і не запульсувала. А голова жертви безвольно, мов у ляльки, повернулася до нього, дивлячись кудись уже скляним поглядом мерця.

«Господи, жінка! І вже не молода! Що вона робила посеред ночі на вулиці? Та ще й у кущах? – думки одна за одною миттю промайнули в голові. Однак відповіді не було коли шукати. Не гаючи часу, чоловік негайно викликав поліцію та «швидку».

Смертельна аварія трапилась у серпні 2018 року на вул. Тарнавського (м. Тернопіль) неподалік перехрестя з Київською вулицею.

Пів року тривало досудове слідство, аж поки напередодні нового 2019 року кримінальне провадження не закрили. Причина проста: потерпіла, перебуваючи у стані сильного алкогольного сп’яніння, раптово вийшла на проїжджу частину поза межами пішохідного переходу, і за даних умов водій не міг уникнути аварії. Тобто необережність самої потерпілої і спричинила ДТП.

Здавалось би, можна поставити крапку, проте…

Водій завжди винний

Майже рік після трагедії на сцені (точніше, у суді) з’являються чоловік та двоє дорослих синів загиблої жінки, котрі вимагають сплатити їм по 115 тис. грн. моральної шкоди. Зокрема чоловік вказав, що разом із потерпілою прожили понад 40 років, виховали двох синів і виправдано розраховували побавити ще й онуків. Та через раптову втрату дружини зазнав душевних і моральних страждань.

Подібні відчуття опанували й синами загиблої. Через непоправність втрати один із них у заяві зазначив, що «сильна туга заважає зосередитись, призводить до зниження працездатності».

У підсумку трохи довше, ніж за рік після смертельної аварії Тернопільський міськрайонний суд своїм рішенням зобов’язує водія виплатити усім трьом по 40 тис. грн. (разом 120 тис. грн.) моральної шкоди. Основний мотив полягав у тому, що, відповідно до ст. 1187 ЦК України, оскільки автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки, водій несе повну відповідальність незалежно від своєї вини.

Разом з тим суд визнає відсутність у діях Василя складу злочину за ч.2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого), і те, що саме груба необережність у діях пішохода спричинила ДТП.

Звісно, обидві сторони з рішенням не погодилися й оскаржили його в апеляційному суді. Зокрема водій зазначив, що є учасником бойових дій на сході України, інвалідом війни і його основний дохід – це 3 тис. 633 грн. пенсії по інвалідності. Іншого майна не має. Стосовно іномарки, якою він керував тієї злощасної ночі, то їздить нею по дорученню.

Тож постановою Тернопільського апеляційного суду скарги чоловіка та синів потерпілої відхилено, натомість апеляцію Василя задоволено частково і суттєво зменшено розмір відшкодування – до 25 тис. грн. (разом 75 тис. грн.). При цьому колегія зазначає, що суд першої інстанції мав виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та можливостей здійснювати відшкодування збитків без поставлення будь-кого зі сторін у скрутне становище.

Необережна поведінка жертви не зменшує рідним болю втрати

І знову обидві сторони залишилися незадоволені й подали касаційні скарги: водій зауважив, що оскільки в аварії не було його вини, то й виплачувати моральну шкоду він не повинен. Тим паче, що за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхова компанія компенсувала чоловіку та синам 51 тис. 816 грн. шкоди, заподіяної смертю потерпілої (у тому числі й понад 7 тис. грн. витрат на поховання). Наприкінці Василь резонно запитує, чому чоловік із синами відпустили свою дружину й матір гуляти нічним Тернополем у стані важкого алкогольного отруєння (3,84 проміле в крові)? У чому ж тоді моральні й душевні страждання?

У свою чергу потерпілі вважали безпідставним зменшення розміру моральної шкоди: «необережна поведінка потерпілої жодним чином не зменшує їхнього душевного болю».

І от наприкінці січня ц. р. Верховний суд виніс свій вердикт – залишив у силі рішення суду першої інстанції та скасував постанову апеляційного суду. При цьому ВС виходив із того, що моральна шкода компенсується не залежно від майнової, а зменшення вже зменшеного міськрайонним судом розміру відшкодування не відповідає нормам цивільного судочинства. Водночас Суд зауважив, що жодним із судів не з’ясовано, чи водій ще десь працює. Крім того, відсутній витяг із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто остаточно не підтверджено відсутність у Василя нерухомості.

Водночас не відомо, який спосіб життя вела потерпіла. Чому її не шукали рідні? Утім, можливо, того фатального вечора вона чомусь втекла з дому? Тоді ситуація набуває зовсім іншого забарвлення… На жаль, навряд чи правда колись стане відомою.

З етичних міркувань ім’я ветерана АТО у публікації змінено.

Марина Криниця

Джерело: Тижневик "Номер один"