Дев’ять років за гратами доведеться відбувати такому собі Андрієві через власну жадібність. Ще наприкінці 2017 р. у селищі Мельниця-Подільська, що на Борщівщині, обікрав він сусідку матері й забув, скоївши після того ще декілька тяжких злочинів. Та якось у Чортківському СІЗО похвалився співкамерникам про «забутий подвиг», відтак до покарання за двома вироками додалося ще одне.
Незважаючи на досить солідний вік, біографія Андрія міститься у вислові: «Вкрав/пограбував – випив – тюрма». Повернувшись на волю, сіромаха неодноразово клявся старенькій матері змінитися, знайти роботу, створити сім’ю, та варто було чолов’язі побачити привідчинене вікно чи краєчок гаманця у чужій кишені, як руки самі тягнулися до чужого.
Зрештою, саме так сталося у середині листопада 2017-го. Того дня по обіді Андрій вертався на обійстя матері, коли зауважив, що в сусідській хаті відчинена кватирка. Жили тут колись старенькі дідусь і бабуся, та поки рецидивіст у черговий раз відбував покарання – повмирали. Їхні діти дім – город доглядали, але в селі постійно не мешкали, от злодій і вирішив залізти та понишпорити у пошуках наживи. Переконавшись, що навколо – ані душі, камінням розбив вікно й заліз усередину. Вельми не переймаючись щодо відбитків пальців, ретельно обстежив вміст холодильника, а потім і шафки-шухлядки на кухні, аж поки не натрапив на бутель домашнього вина. Припав до горла й жадібно почав пити, аж поки, сп’янівши, не втримав ємкість. Бутель упав і розбився. Задоволено гикнувши, рецидивіст переступив через червону калюжу і побрів до спальні. Там звалився у ліжко і захропів.
Прокинувся вже у сутінках. Із просоння сів і довго тер очі, не розуміючи, де знаходиться. Нарешті пригадав випадок із сулією вина і, потираючи потилицю, почалапав далі оглядати будинок. У сусідній кімнаті побачив новенький зелений порохотяг, переніс його до вікна та запакував у знайдену на кухні чорну сумку. Крім того, в іншу сумку поскладав чотири каструлі та ковдру. Не поспішаючи, викинув крадене з вікна, виліз сам і почалапав до хати матері. Наступного дня порохотяг здав у Тернополі в ломбард, каструлі майже за безцінь продав на базарі, а от яскраву ковдру перевіз та заховав на горищі клуні у себе вдома, в селі на Львівщині.
Плутаючи сліди, Андрій якийсь час працював у Києві, проте невдовзі повернувся додому, у село неподалік Золочева, і знову взявся за старе – обікрав сільську крамницю. Зважаючи на репутацію невиправного рецидивіста, правоохоронці одразу навідалися до нього. А злодій і не виправдовувався, єдине, що попросив дозволу взяти з собою в тюрму квітчасту ковдру.
«Ти ж знаєш, начальник, камера – це не курорт!» – серйозно зауважив підозрюваний. У відповідь поліцейський лише махнув рукою: бери і сідай у машину.
Таким чином викрадена ковдра гріла рецидивіста у слідчому ізоляторі під час слідства та судів – спочатку по одній справі, а незабаром по другій.
І от одного вечора, коли вже прозвучали вироки, Андрій почав хвалитися перед співкамерником своїм минулим і, зрештою, пригадав кримінальну історію квітчастої ковдри. Співрозмовник чи сам «настукав» начальству, чи просто десь проговорився, але історія стала відома правоохоронцям. Тож покривало відібрали та показали потерпілій для впізнання: чи часом не її. Зрозуміло, жінка впізнала і сумку, і ковдру. Відтак стало зрозуміло, хто вдерся в хату до сусідів. До речі, це підтвердила й судова експертиза. Однак під час розгляду кримінального провадження у Борщівському районному суді Андрій неодноразово змінював покази, зокрема, почав стверджувати, що речі йому дали працівники поліції. Водночас не зміг пояснити, яким чином його відбитки пальців знайшли на продуктах у холодильнику. У підсумку служитель Феміди визнав його винним у скоєнні тяжкого злочину – таємному викраденні майна, поєднаному із проникненням у житло (ч. 3 ст. с185 КК України) та, приєднавши невідбуте покарання, засудив до 9 років позбавлення волі.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", кримінальні новини, новини Тернопільщини
11454