11 листопада відомий тернопільський рок-гурт «Ті, що падають вгору» презентував свою нову пісню та кліп під назвою «Чому». Чуттєвий та вистражданий кліп змогли переглянути поціновувачі творчості гурту. Солісткою та натхненником є Ольга Чіркова. Жінка розповіла, що кожна пісня – це історія певного етапу життя, емоційного та вигоряючого.
Ідея створення гурту з’явилася у далекому 1996 році. Тоді Андрій Федишин, Сашко Дударчук та Ольга Чіркова випадково познайомились і перша репетиція відбулася у травні того ж року. Назвали свій маленький гурт «Der wandel», але проіснував він не довго.
Удруге гурт зібрався у січні 1998 року, тоді й з’явилася гучна назва «Ті, що падають вгору». Почалися репетиції, нові відкриття для складу, так як Андрій Федчишин, будучи гітаристом, освоїв ударні. Бас, гітара, ударні та чуттєвий голос солістки стали незамінним поєднанням. Довгі репетиції, виснажлива праця дали свої плоди.
– Чому обрали саме таку назву для гурту?
– Коли людина падає, вона знаходиться у вільному польоті, у польоті пошуку себе, своїх мрій. Якщо перевернути все з ніг на голову, то побачимо, що людина падає вгору, до досягнення своєї мети, до різноманіття та новизни. Ти не падаєш, а піднімаєшся до свого успіху, до звершень, і це відбувається попри твою волю. На це неможливо вплинути. Так має бути, розповідає Ольга Чіркова.
– Хто автор Ваших пісень?
– Я. Мій внутрішній стан – у деякому роді біль. Коли переповнюють емоції і немає людини, яка б хотіла це все вислухати. Є ручка та папір, на який можна викласти абсолютно все та навіть більше. Коли я пишу – спустошуюсь, тим самим відбувається очищення. Будь-які переживання, страждання виливаю на папір. Коли з’являється текст, ти розумієш, що це пережитий етап, ця проблема вже не в тобі. І ти готова впускати у себе нові емоції, нові переживання та відтворювати їх.
– Головний посил Ваших пісень?
– Банально, але правдиво. Любов. Душевна любов, яку ми намагаємось подарувати слухачам. Можливо, хтось скаже, що це якась нісенітниця, але якщо ти когось не любиш, відчуваєш ненависть до певної людини, то не зможеш бути щасливим. А коли любиш, то готовий дарувати, віддавати, отримувати і перебуваєш у повній гармонії з собою, світом та людьми поруч. Усі дороги ведуть до любові – інтимної, дружньої, людської. Ми хочемо віддавати любов, якою наповнені.
За довгий період існування гурт переживав безліч злетів та падінь. Змінювалися склади, приходили та йшли безліч людей, котрі надихали та ставали невід’ємною частиною історії. У 2006 році стався один із переломних періодів, оскільки була перерва довжиною у чотири місяці. Після цього відбувся перший прощальний концерт гурту в «Мальвах» та «Березолі». Зі старого складу залишилася Ольга Чіркова, Наталя Багрій та Ірина Віцентович. Склад гурту був змушений знайти нових музикантів. До його лав увійшли: Василь Мізюк – гітара, Ярослав Дроздовський – бас та Віктор Семчук – барабани.
Весною 2007 року за барабани сів Андрій Зубакін. Влітку розпочалися повноцінні регулярні репетиції, стабілізувався склад. Перший виступ у цьому складі відбувся у грудні 2007 року. Восени 2013-го гурт переформатувався і частково поміняв склад. Залишаються Ольга Чіркова, Ярослав Дроздовський, Василь Мізюк та приходить гітарист Василь Дроздовський.
Через великі перерви, зміни складів та інколи брак часу гурт довго не міг випустити тієї кількості альбомів, яку б хотів. Однак його учасники не засмучуються і йдуть у напрямку розвитку та самореалізації. Їх слухають, їм аплодують. А якщо заняття приносить людині задоволення, вона на правильному шляху….
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", Гурт «Ті, новини Тернополя, Ольга Чіркова, що падають вгору»
3367