Агропідприємство «Агрон» Тернопільського району, яким успішно керує місцеве подружжя Наталія і Юрій Березовські, славне не тільки добрими і стабільними врожаями, а й відповідальними за свою справу людьми, які віддані нелегкій хліборобській справі. Від батька передалася любов до землі працівнику підприємства, досвідченому механізатору Віктору Шугеті.
Як постало питання, кому довірити потужний бурякозбиральний комплекс »Холмер» (тоді агрегати такого класу були рідкістю на ланах області), то у товстолузців сумніву не було – тільки Віктору Шугеті. І зернозбиральний комплекс «Нью Холанд», оснащений «екзотичними» для простого українського селянина приладами, важелями, навігаторами та системою комп’ютерного управління, доручили теж йому. Відтоді кожні жнива Віктор Шугета і його колега Володимир Балабан збирають хліб цим потужним комбайном. Цьогоріч у ячмінних загінках я побачив за штурвалом «Лексікона-610» Віктора Шугету. Він збирає урожай цим потужним «кораблем полів», забезпечуючи високі намолоти і гарну якість збіжжя.
Поратися на землі для нього – звична і буденна справа. Увесь час, поки дозріває урожай колоскових і технічних культур, імпортним самохідним обприскувачем чоловік обробляє рослини від шкідників та бур’янів, старанно доглядає за посівами, дослухаючись до порад і рекомендацій агронома за фахом, директора ПП «Агрон» Юрія Березовського і головного агронома Володимира Новосада.
Як випаде вільна хвилина, що трапляється нечасто, Віктор Шугета з дружиною Надією та синами Олександром і Максимом вирушають на природу, дуже люблять відпочивати у Карпатах, на Волині і чарівній Буковині.
– Але найкраще – вдома, у нас чудові краєвиди, люблю послухати музику, просто поблукати садом і рідним селом, що пахне молоком, яблуками і хлібом, – каже Віктор Шугета.
Його дружина, Надія Шугета, працює бухгалтером в агропідприємстві. Вона теж селянського роду. Запам’яталися при знайомстві поетичні рядки, сказані Надіїним лагідним голосом: «Є щось святе у словах «рідний край», для мене – це матусі пісня ніжна. І рідний сад від квіту білосніжний. І той калиновий у тихім лузі гай».
– У 2008 році прийшла працювати в їдальню ПП «Агрон» кухарем моя мама Галина Муляр, яка до того готувала обіди в сільгосппідприємстві «Прогрес» у сусідньому селі Грабовець, а тато, Василь Іванович, усе життя, аж до виходу на пенсію, працював водієм. Живемо ми з чоловіком Віктором і дітьми поруч із батьками у сусідній Білоскірці, – розповідає пані Надія.
Надія Шугета, усміхнувшись, згадувала жовтень 2002 року, коли її батьки і Вікторові справили молодятам весілля. Гуляли два села водночас – Білоскірка й Застінка. Жінка задумується, наче поринає чи то в минуле, чи, навпаки, зазирає в майбутнє. «Життя наше ось у цьому половінні поля і цвітінні соняшників. Воно триває в наших дітях та онуках. Бо не переведеться ніколи рід український, хлібороби з діда-прадіда, незважаючи на ті воєнні вітри, що обпалюють нині схід України, переорюють наші родючі чорноземи тисячами осколків мін та снарядів, де раніше колосилася пшениця, – мовить жінка, мати двох дітей.
Ярослав Бачинський
Джерело: Тижневик "Номер один"
5731