Приблизно так на мене дивляться колеги та знайомі після фрази «Я не зареєстрована у «Фейсбуці». Дехто реагує , ніби зі мною щось не так.
У цілому своє ставлення до соцмереж можу охарактеризувати, як нейтральне. В одній навіть зареєстрована. Але все частіше роблю висновок, що вони забирають надзвичайно багато часу і забивають нашу голову абсолютно непотрібними дурницями.
Сталося все випадково. Коли мої знайомі почали масово реєструватися в мережі, у мене на це банально не було часу. Я оглянула налаштування, для мене вони видалися важкуватими, тому відклала це «на наступний тиждень». Так пройшов місяць, другий, рік, а руки до «Фейсбуку» не доходили. З часом помітила, що про події у мережі знайомі стали говорити частіше, ніж про новини з реального життя. Коментувати фотографії людей, з якими особисто навіть не знайомі, розповідати, хто і де був, хто що запостив, хто з ким свариться. Для одних соцмережа перетворилась на майданчик для публічних виступів, інших без їхньої ж згоди зробила глядачами. Тоді я впіймала себе на думці: «А для чого мені все це знати?»
Якось колега сказала, що без «Фейсбуку» я втрачаю можливість про все дізнаватися першою і повз мене проходить багато цікавої інформації, що вкрай важливо для журналіста. І справді, мабуть, це мінус для моєї професії, але є значно більше плюсів, як для звичайної людини.
Певні обставини змусили мене переглянути ставлення до інформації. Ще на першому курсі інституту я почала працювати. Працювала багато і наполегливо. У мене завжди було дві-три роботи, і всі вони пов’язані з новинами. Їх було багато, вони швидким темпом проходили крізь мене. Одні зачіпали за живе, інші пролітали безслідно, ніби з-під конвеєра. І ось шалений ритм, багато інформації, людей, подій впали на мене важким тягарем. Передозування… Я помітила, як стала менше спілкуватися з друзями, погано спати, практично до всього втратила інтерес, не бачила новизни ні в кому і ні в чому. У вихідні просто хотілося сховатись. Від усіх і подалі. Найбільшою радістю стало цілий день провалятися в ліжку, в повній тиші, розглядаючи то стелю, то монотонний хід настінного годинника. Пройшло кілька місяців і я зрозуміла, так більше тривати не може. Треба брати себе в руки і або міняти роботу, або відношення до неї.
Почала з останнього. Спершу списала все на велику кількість людей, з якими постійно доводиться зустрічатись. Але як же вчителі, медики, продавці? Вони теж працюють з аудиторією. Невже і в них така проблема? Якось колеги-журналісти розповіли, що з ними теж таке трапляється. Наче від серця відлягло. Тоді й вирішила: справа в інформації. Її так багато, що наш процесор просто не встигає опрацьовувати. Вона звідусіль: у приймачі в комплекті з ранішньою кавою, у коротких репліках знайомих, в громадському транспорті, на вулиці, на роботі, у соцмережах, кафе, на екранах телевізорів. Цілий день у нас вливається нескінченний потік новин, частина з яких є абсолютно зайвими і не приносять жодної користі. Аби ця інформаційна бомба не розірвала з середини, я стала фільтрувати новини. Не можна впускати у себе все, що пропонує нам цей світ. Тому створила своєрідне решето, через яке просіюю повідомлення, перш ніж дозволити їм добратися до мого мозку. У ньому залишились «Фейсбук» і телебачення, яке я, до речі, теж внесла у чорний список найбільших часокрадів. Не вмикаю телевізора понад рік і ще жодного разу про це не пошкодувала. Благо, зараз усе є в інтернеті, і якщо з’являється щось справді варте уваги, його можна знайти у світовій павутині всього за кілька хвилин. Зайве промотати, рекламу перескочити і все – як мінімум, кілька хвилин зекономлено.
Раніше ніколи не дозволяла собі зупиняти людину на середині розповіді, навіть якщо уже чула її. Думала, що співрозмовнику треба виговоритись. Але потім викликала на розмову свою совість. Ми випили кави і дійшли висновку, що не можна так бездарно витрачати час, навіть із ввічливості. Це, як мінімум, не справедливо по відношенню до себе.
Одним, щоб освіжити голову, треба провести час у веселій компанії, іншим – піти у спортзал, третім – змінити обстановку. Ті, хто ще не визначився, спробуйте вдихнути свіжого ранкового повітря. Рекомендую!
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: інформація, новини, Фейсбук
5807