4 вересня Підволочиська громада прощалася із воїном-захисником Голіятом Анатолієм Романовичем.
Про сумну новину повідомила Підволочиська селищна рада.
Голіят Анатолій Романович, житель села Оріховець, головний сержант 105-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України, відійшов у вічність 29 серпня 2026 року на Харківщині, у лікарні, під час несення військової служби
У квітні 2022 року Анатолій одним із перших став на захист України. Разом із ним до війська пішов і його рідний брат. Вони були поруч, разом тримали оборону, разом проходили цей важкий шлях.
Анатолія згадують як людину надзвичайно привітну, щиру, компанійну. Людину із сильним почуттям справедливості. Але найбільше — як людину, яка вміла служити іншим.
Якщо комусь була потрібна допомога — Анатолій був поруч. Якщо побратими втомилися — він ішов до них. Навіть коли приїжджав у відпустку додому, думками залишався там, на сході. Не раз говорив, що треба повертатися, бо хлопці виснажені, бо їх потрібно змінити, підтримати, підставити плече. Він не залишав своїх.
За ці чотири з половиною роки його побратими стали для нього другою сім’єю. Він дуже їх любив і поважав.
А вдома на нього чекала його справжня сім’я — дружина Ірина, діти та четверо онуків.
Онуки були його особливою любов’ю. Заради них він мріяв про Перемогу. Радів їхнім успіхам, жив їхніми мріями, хотів бачити, як вони ростуть. І, мабуть, найбільше Анатолій хотів би залишитися поруч із ними.
Але сьогодні родина зібралася вже не для того, щоб зустріти його вдома. Сьогодні вони проводжали його в останню земну дорогу…
Дружині Ірині було вручено грамоту від Головнокомандувача Збройних Сил України Михайла Драпатого. А державний прапор із труни Захисника прийняла найстарша онучка Вероніка. Це був момент, у якому було все — біль, гордість, любов і невимовна втрата.
Перед прощанням Ірина попросила усіх про одне — молитися за душу Анатолія.
Тому сьогодні ми просимо кожного, хто знав цього чоловіка, хто зустрічав його на життєвій дорозі, хто разом із ним захищав Україну, згадати його у своїй молитві. Бо тіло ми сьогодні віддали землі. А душа потребує молитви. Нехай Господь прийме душу Анатолія у Свої обійми, дарує йому вічний спокій, а родині — сили пережити цю непоправну втрату. Щирі співчуття дружині, дітям, онукам, брату та сестрі, усій родині та побратимам. Вічна пам’ять і вічна слава Захиснику України!, – йдеться в повідомленні селищної ради.
Слава Україні! Героям Слава..
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6749