16 липня Вишнівецька громада провела в останню земну дорогу Сергія Олександровича Голубенка.
Провести Героя прийшли рідні, друзі, побратими, односельці, жителі громади, представники влади та духовенства. Спільною молитвою, живими квітами та мовчазною вдячністю люди віддали останню шану воїну, який віддав своє життя за Україну.
Для рідних Сергій був люблячим чоловіком і батьком трьох дітей, турботливим сином і братом. Для побратимів — надійним товаришем, який завжди прагнув бути сильнішим і кращим. Для громади він назавжди залишиться людиною, яка без вагань стала на захист рідної землі.
Відтепер Сергій знайшов свій вічний спочинок на кладовищі селища Вишнівець — серед землі, яку любив і яку захищав до останнього подиху.
Нехай світла пам’ять про Сергія Голубенка живе у серцях його дружини, дітей, матері, братів, сестри, рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь знати його. Пам’ятаємо. Шануємо. Не забудемо. Вічна пам’ять і вічна слава Герою України!, – йдеться в повідомленні Вишнівецької селищної ради.
Сергій народився 03 вересня 1985 року у багатодітній сім’ї в селі Новий Олексинець, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Сергій був щирою, веселою та працьовитою людиною. У 2006 році в сонячній Одесі він познайомився із своєю майбутньою дружиною Оксаною, в лютому 2007 року пара одружилася. У сім’ї народилося троє дітей: Ігор, якому зараз 18 років, Тетяна -15 років та Денис – 12 років.
З початком повномаштабного вторгнення Сергій Голубенко прийняв рішення, що стане на захист своїх дітей і рідної землі. Він активно тренувався у лавах добровольчого формування Вишнівецької селищної ради, не пропускаючи жодного заняття. Сергій розумів, що його місце із тими, хто боронить Україну зі зброєю в руках, тому у січні 2023 року вступив до лав Національної гвардії України, де служили уже його побратими із добровольчого формування.
Старший сержант Голубенко Сергій був авіаційним техніком (сапером) екіпажу безпілотних авіаційних комплексів 1 бойової групи (розвідувально – ударних безпілотних авіаційних комплексів) 1 групи спеціального призначення. Сергій був переконаний, що чим більше ворогів він знищить, тим більше залишиться в живих українців. За свою витривалість, енергійність та бажання удосконалювати військові навички від побратимів він отримав псевдо “Рембо”.
На жаль, воїн загинув 26 січня 2026 року у Харківській області під час виконання бойового завдання, дотепер вважався безвісти зниклим.
До теми: “Півтора роки надій та сподівань: у Курській області загинув воїн з Тернопільщини”
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
5949