Сьогодні, 1 грудня, легендарному тернопільському футболісту та тренеру, майстру спорту та заслуженому тренеру України, корінному тернополянину Володимиру Васильовичу Ониську виповнилося б 90 років.
До ювілейної дати Тернопільське обласне товариство філателістів ім. І. Чернявського випустило пам’ятний конверт, який був погашений в офісі Асоціації футболу Тернопільщини.
Участь у церемонії погашення конверту взяли голова Асоціації футболу Тернопільщини Тарас Зіновійович Юрик, племінник Володимира Васильовича – Володимир Іванович Онисько, заступник голови Тернопільського обласного товариства філателістів Василь Іванович Дідух та історик тернопільського футболу Віталій Іванович Попович.
Володимир Васильович Онисько народився у Тернополі 1 грудні 1935 року. Як і для більшості його ровесників, улюбленим заняттям з раннього дитинства була гра у футбол. Здібного хлопця досить швидко взяли на замітку тренери. Йому не було ще сімнадцяти, як отримав запрошення грати в складі тернопільського «Динамо».
Щоправда, надовго тут не затримався. В 1955 році київське «Динамо» здійснювало своєрідне показове турне містами України. Відбувся товариський матч і в Тернополі. Гра юного Ониська сподобалася динамівським наставникам і одразу після закінчення зустрічі він вирушив у дорогу разом із столичним клубом. Всього в динамівській команді провів п’ять сезонів, але завоювати стабільне місце в стартовому складі не зміг. У 1960 році кияни стали срібними призерами чемпіонату СРСР. Володимир Васильович відіграв лише чотири поєдинки, що згідно з регламентом було недостатньо для отримання медалей. Загалом за основний склад гранда тодішнього радянського футболу Володимир Онисько провів 18 поєдинків.
По закінченню першості 1960 року Онисько прийняв запрошення від харківського «Авангарду», залишив розташування динамівської команди і вже новий сезон 1961 року розпочав у складі харківського колективу. Тоді місцевий «Авангард» здобув право виступати у вищій лізі і розраховував на здібного футболіста. І тернополянин не підвів команду. Кілька років його майстерною грою захоплювалися харківські вболівальники. За цей період колеги по команді не раз довіряли Ониськові бути капітаном, запрошувався він і в молодіжну збірну. У складі харківського «Авангарду» йому було присвоєно звання майстра спорту.
Продовжував виступати у великому футболі Володимир Онисько до 1968 року. Були у нього нетривалі періоди, коли він виступав за вінницький «Локомотив» та харківський «Металіст». А далі перейшов на тренерську роботу. І його наставницька, так би мовити, нива виявилася не менш плідною, ніж футбольна. 1 грудня 1968 року він був зарахований у штат команди «Авангард» (Тернопіль) на посаду тренера. А 1 лютого 1969 року Володимира Васильовича призначити старшим тренером «Авангарду». Довгий час він був начальником команди донецький «Шахтар». Працював тоді з такими авторитетними тренерами, як Олег Базилевич та Володимир Сальков. Невдовзі отримав запрошення від самого Лобановського і перейшов у київське «Динамо». Успішно працював там два роки і, можливо, продовжив би працювати з великим футбольним «маестро», якби не нещасний випадок. Їдучи в аеропорт «Бориспіль» – потрапив у жаливу аварію. На сьомий день наступила… клінічна смерть. На щастя, Володимир Васильович вижив. Завдяки фаховим лікарям його, як він сам згадував, вдалося витягнути, по суті, з того світу. Через деякий час він продовжив тренерську діяльність у хмельницькому «Поділля» та івано-франківському «Прикарпатті». На початку 1980-х років він остаточно повернувся до Тернополя. Працював з місцевими аматорськими командами: «Дружба» (Збараж), «Ватра» (Тернопіль), «Цукровик» (Чортків), «Колос» (Зборів), «Зоря» (Хоростків). Вже в чемпіонаті незалежної України, входив до тренерських штабів головних тренерів тернопільської «Ниви» Леоніда Буряка та Ігоря Яворського. Опісля працював футбольним інспектором, оцінюючи дії суддів.
Перестало битися серце Володимира Васильовича Ониська у березні 2001 року…
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4139