Сьогодні, 27 травня, у селі Качанівка провели в останню дорогу загиблого Героя — Павлища Андрія Романовича, солдата 127-ї окремої бригади тероборони ЗСУ.
Він загинув 21 травня — у день свого 50-річчя — від важкого поранення, отриманого під час бойового завдання.
Похорон відбувався під тихий, безперервний дощ. І здавалося, що плаче небо. Плаче земля. Плаче Україна…
Прийшли десятки людей — рідні, побратими, друзі, односельці. Було багато мовчання, сліз і нестерпного болю, який не передати словами.
Можливо, Андрій не мав якогось яскравого чи особливо життя. Не будував грандіозних планів на майбутнє. Але коли прийшла велика біда в Україну — він не відступив. Він встав і пішов боронити рідну землю. Як міг, скільки міг, доки вистачило сил… А потім віддав найцінніше, що мав, — своє життя. Тихо. Просто. Без пафосу. Як справжній чоловік. Як воїн, – зазначають у Підволочиській селищній раді.
Під час похорону отець Ростислав сказав:
«Андрій, як і кожен із нас, намагався робити щось добре для України. І він від себе зробив найбільше — він віддав за Батьківщину власне життя»
Синові загиблого військові передали Державний прапор, яким була накрита труна — як останній батьківський дарунок. А сестра, пані Оксана, отримала Грамоту Пошани від Головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського — як подяку за гідну службу брата.
Світла пам’ять тобі, Андрію…
Твоє ім’я назавжди вписане в серце України.
Молимось щоб Господь прийняв воїна в Царство небесне і дарував життя вічне та вічну пам’ять!
Герої не вмирають. Слава Україні!
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
4139