Наш світ перевертається. І це не фраза із книг або журналів. За 2019 рік наша планета витримала стільки бруду та болю, що, напевне, ніхто б із живих істот, людей маю на увазі, цього не витримав. Безліч публікацій читаємо про те, що скоро буде відбуватися тотальна загибель. Але більшість із нас не надає цьому значення, мовляв, це «фейк», така інформація лише для того, щоби налякати людей та тримати їх у страху. Це не так. Цифри, які маємо про знищення природи, жахають. Щодня у різних куточках планети відбуваються катаклізми, внаслідок яких гине все живе.
Нещодавно в соціальних мережах з’явився ролик, який заставив задуматися. Показали жахливі кадри: міста затоплює, буревії, торнадо, вихід річок із берегів, масові пожежі, з якими нереально справитися людям. Молодь почала ділитися цим роликом, коментуючи слова співчуття для матінки-Землі. Але що далі? Невже ми з вами дожили до того часу, коли власними очима побачимо кінець світу?
Заради цікавості поспілкувалася із мамами на дитячому майданчику, з бабусями у черзі та просто із перехожими на тему загибелі Землі. Почуте мене вразило. Найадекватніше реагували старші люди, які казали, що, напевно, скоро ми всі помремо, бо не можна так погано жити. Звісно, вони зачіпали і тему політики, але це не стосувалося розмови. Молоді люди агресивно налаштовані проти браконьєрства, про яке всі говорять, але ніхто нічого не робить. Протиправні дії людини і вторгнення її в природу призводять до її знищення. І є прямі цьому докази. Село Івашківці неподалік Тернополя, ліс, через який можна пройти і вийти до озера, на якому є безліч відпочиваючих (якщо можна їх так назвати). Горить вогнище. Помітно одразу, що компанія, яка його покинула, позначила своє місце відпочинку пустою тарою від спиртного та безліччю сміття, яке можна було банально спалити, якщо руки втомлені нести його до смітника. Немає усвідомлення того, що вогонь потрапляє на сухе листя, і вже завтра ці самі шкідники, які його залишили, дивуватимуться, що згорів ліс. Скільки пластику та непотребу – можна й не писати. Адже всі ви бачите це «свинство» щодня. Відпочинок нашої родини пройшов у горах. Піднявшись на «Писаний камінь», (висота приблизно 1,5 км) знаєте, що ми зустріли? Засмічену дику природу. Скільки має бути в голові у дорослої людини мізків, щоби піднятися на таку висоту, принести з собою енну кількість спиртного у скляній тарі, випити його і залишити порожні пляшки? Цей камінь називають місцем сили, і не дарма, адже природа створила на камінні своєрідні колодязі, в яких весь рік зберігається вода. Що зробив «гомо сапіенс»? Написав чорним маркером: «Я тут випорожнився», і вказав стрілочкою. Далі зустріли вирубані дерева, які просто лежали та мокли під дощем. Вони почали прогнивати і навряд чи на експорт уже згодяться. Я нарахувала 56 колод, хоча думаю, що їх там було більше. Чому люди так поступають? Що їх штовхає іти проти Землі, яка дала їм життя? За даними ООН, за останні десятиріччя люди (якщо можна їх так назвати) вирубали 129 000 000 гектарів лісів.
Дивлячись на всі ці цифри, хочеться плакати і кричати, але до кого? Наша держава лідирує у світовому рейтингу вирубки лісів. Займаємо перше місце із контрабанди деревини в ЄС. За останні 9 років Україна втратила понад 4 000 000 гектарів лісу. Тому й маємо катаклізми. Це літо для тернополян було не дуже спекотним, декілька днів ми могли погрітися на сонці. Зміна клімату в Україні – це реальність, не вигадані цифри та факти.
Причина цих аномальних змін одна: людина посміла зазіхнути на святе, на дорогоцінне – на Землю та її спокій. Не знаю, як ви, але я вірю, що все це просто помста матінки-Землі нам за вирубку лісу, внаслідок чого повені та зливи накривають з головою, опріснюється вода, відбувається винищення та спалення усього живого. Можливо, мене назвуть не зовсім адекватним жителем, проте я переконана, що якби не людська цікавість, що робиться там, у космосі, якби не бажання захопити і привласнити собі все довкола, цього б не було.
Можливо, нам залишилося жити зовсім не довго. Невже ми застанемо той час, коли будемо бачити, як під воду йтимуть будинки? На все воля Творця, але не забуваймо, що він подарував нам розум, любов та свідомість, і на мій погляд, ми не маємо жодного права розтрачувати їх на речі, які приносять страждання та біль.
Соломія Вершигора, журналіст «Номер один»
Джерело: Тижневик "Номер один"
4139