Михайло Смачило, засновник медичного центру святої Терези у Тернополі, поділився історією, яка змушує замислитися про справжню ціну людського життя, розповідає Ровесник.
Його останній виїзд до Польщі за онкохворим пацієнтом перетворився на справжній квест із перешкодами, які здавалися нескінченними.
Початок був обнадійливим — о шостій ранку з Тернополя, черга на кордоні невелика. Але життя, як завжди, внесло свої корективи.
Паспортні пригоди та дипломатичні привілеї
Перша несподіванка чекала на паспортному контролі. Замість біометричного документа лікар узяв старий паспорт. Наші прикордонники, звісно, запропонували показати фото правильного документа — мовляв, може, проканає. Та хіба ж таке можливе в офіційних справах?
Довелося повертатися, чекати дві години, поки з Тернополя привезуть потрібний паспорт. Зате вже з досвідом включив режим об’їзду та швидко дістався до польського кордону. До речі, перетнув його лише о другій дня, а о дев’ятій вечора був на місці призначення.
Польський кордон зустрів особливою атмосферою — військові зі зброєю всюди, адже напередодні “мотоблоки” нагадали про себе. Смачило, як чемна людина, увімкнув мигалки швидкої, але отримав ввічливе попередження: українська медична допомога в Польщі таких привілеїв не має.
Засновник медцентру віз пацієнта через кордони
Найцікавіше почалося, коли попереду з’явився дипломат на “Мерседесі”-купе. Поляки бігали навколо нього, пропускали поза чергою, а українську швидку змушували чекати. Логіка зрозуміла — протокол є протокол, але коли йдеться про життя людини, хочеться більшої гнучкості.
На українському кордоні ситуація повторилася — дипломат “вилетів кулею”, а медична бригада стояла в черзі. Тут уже Смачило не витримав і прямо запитав: “Хочете мати холодного?” Диво — оформлення раптом пришвидшилося.
Коли місія важливіша за втому
Підсумок подорожі вражає: двадцять сім годин за кермом. Лікар зізнається, що навіть лежачи вдома на дивані, досі відчуває, ніби їде. Львівська об’їзна в заторах, нерви на межі, але головне — пацієнта прийняли, місію виконано.
Чи поїде ще раз? Мабуть, ні, каже Смачило. Та знаючи медиків, особливо тих, хто присвятив життя порятунку людей, можна бути впевненим — якщо знову зателефонують і попросять допомоги, він знайде сили.
Така вона, медицина без кордонів — коли лікар стає не просто фахівцем, а рятівником, готовим долати будь-які перешкоди заради чужого життя.
Джерело: Ровесник
17375