Правду каже українська приказка, що на злодієві шапка горить. Можливо, трішки жорстке порівняння, але, як на мене, дуже влучне. Минулого тижня, щойно вийшов друком черговий випуск «Номер один», як у мерії Тернополя почалася істерія. На офіційному сайті міської ради з’явилася публікація без підпису, де наше видання звинувачують у брехні, бо ми, виявляється, зачепили неприємну для них тему оборудки з комунальним майном.
Нагадаємо, після того, як відбулася остання сесія міської ради, активні тернополяни з числа громадського середовища заявили, що місто від рішення депутатів щодо величезного майнового комплексу колишнього комунального підприємства «Міська шляхово-експлуатаційна дільниця», який розміщений у Тернополі на вулиці Тролейбусній, 7а, недоотримає десятки мільйонів гривень. І замість того, щоби визнати свою помилку, відмінити рішення та «пустити» майже 6 тисяч квадратних метрів майна громади на публічний аукціон й отримати реальну ринкову ціну, мерія почала вимагати від нас спростування, лякати судовими позовами та вчити, як журналісти мають виконувати свою роботу.
Перед тим, як працівники нашого видання готують публікації чи журналістські розслідування, вони ретельно вивчають тему, збирають коментарі обох сторін конфлікту та враховують думку незалежних фахівців. А чиновникам мерії, які готують документи на виконком чи сесію, та депутатам, які піднімають руки й ухвалюють ті чи інші рішення, радив би детально вникати у суть питань і вивчати закони, щоби не було такої ситуації, як зі згаданим комунальним майном.
Ось що мені розповіла Катерина Кондратюк, член громадської організації «Рада бізнесу Тернопілля», яка у свою чергу є партнером державного підприємства «Прозорро. Продажі»: «У статті 18 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» говориться про те, що орендар отримує право на викуп орендованого майна, якщо він здійснив поліпшення орендованого майна в розмірі не менш як 25 відсотків його ринкової вартості, визначеної суб’єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна. Тому орендарі роблять ці поліпшення зазвичай не тому, щоби була менша ціна викупу, а щоб отримати право викупу без аукціону. В даному випуску ці поліпшення були і депутати погодили право на приватизацію. Але є один суттєвий нюанс. Згідно зі ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», з лютого 2020 року не можна давати згоди на невід’ємні поліпшення майна, яке було передано в оренду без конкурсу. Виконком Тернопільської міської ради у червні 2020 року перевищив свої повноваження, тому що мав відмовити орендарю щодо проведення покращень, а він дав згоду. Тобто орендар покращень не мав права отримати. Майно мали би виставити на «Прозорро», де мав відбутися електронний аукціон. Відповідно можна було б отримати більшу ціну за цей об’єкт, ніж викуп за оцінкою».
Як стало відомо «Номер один», рішення міської ради щодо приватизації майна колишньої МШЕД буде оскаржуватись у суді.
До речі, мерія подібними закликами до спростування реагує не лише на критику з боку ЗМІ, а й навіть прокуратури. Свого часу міськрада звинувачувала прокуратуру в необ’єктивному підході до справи, яка теж стосувалася комунального майна. На сайті ТМР теж вимагали від прокуратури спростування. Остання, звичайно, цього не зробила, бо були впевнена у своїй правоті, і так власне воно сталося.
Минулого тижня апеляційний суд погодився з позицією прокуратури та відмовив у задоволенні апеляційних скарг юристів мерії у цій справі. Нагадаємо, що у 2013 році міська рада уклала з ФОП договір купівлі-продажу частини приміщення Кінопалацу ім. Франка (192 кв. м) вартістю майже 2 млн. грн., порушивши встановлений законодавством порядок приватизації. Прокуратура оскаржила цей договір у суді, вигравши позов. Однак під час розгляду його судами першої та апеляційної інстанцій нежитлове приміщення двічі продавалося іншим фізичним особам.
Зважаючи на наведені факти, тепер вже «Номер один» роздумує, чи не подати позов до суду на Тернопільську міську раду, яка своїми суб’єктивними повідомленнями принижує ділову репутацію нашої редакції.
Віталій Попович, головний редактор
Джерело: Тижневик "Номер один"
6762