Мало не щотижня ми дізнаємося про жахливі факти сексуального насильства над дітьми або їхнього розбещення. У всеукраїнських виданнях часто можна побачити заголовки на кшталт: «У Дніпрі фотограф зґвалтував дворічну дівчинку», «У Києві затримано чоловіка за зйомки дитячого порно», «Поліція заарештувала педагога через розбещення малолітніх дітей». За цими сухими заголовками ховається душевний біль, психологічні травми та зруйноване життя цілих родин. Наше видання розуміє усю складність та відповідальність теми у її висвітленні. Та ми не можемо залишатися осторонь і вважаємо за необхідне розповісти про педофілію як явище і те, що за нею ховається, та як вберегти дитину від сексуальних посягань.
«Діти дошкільного та раннього шкільного віку частіше страждають від злочинів проти статевої недоторканості»
Нещодавно всю Україну сколихнула інформація про директора християнського табору зі Львова, якого підозрюють у зґвалтуванні і розбещенні дівчаток. У слідчій справі описано 147 епізодів, із них 20 зґвалтувань, решта – розбещення дівчат віком від 10 років. Ця справа резонансна і схвилювала громадськість, але чи не щодня трапляються подібні випадки, які замовчуються як дітьми, так і їхніми батьками.
Педофіли були завжди, але якщо вести мову про сьогодення, то фахівці повідомляють про те, що показник сексуального насильства і домагань до дітей невпинно росте. Протягом 2020 року в Україні відкрито 410 кримінальних справ за сексуальне насилля над дітьми. Ще 70 – у січні та лютому цього року. Про це повідомляє дитячий омбудсмен Микола Кулеба.
– Якщо говорити про світові дослідження, то вони вказують на те, що кожна 5 дівчинка у віці до 18 років страждає від сексуального насильства. Це жахлива статистика не лише для України. Якщо ж говорити про такі випадки у нашій державі – то це 410 кримінальних справ у 2020 році та 70 випадків за два місяці цього року, – повідомив Микола Кулеба.
При цьому омбудсмен зазначає, що більшість дітей про подібні злочини не повідомляє, адже їм соромно. За даними чиновника, 25% дітей хоча б раз протягом останнього року потрапляли в ситуацію сексуального насилля або експлуатації. Найчастіше такі випадки трапляються у соціальних мережах, коли хтось надсилає дітям свої інтимні фотографії, пропонує зустрітися або робить непристойні пропозиції.
Взагалі виділяють дві форми сексуального насильства – контактна та безконтактна. Примус до сексу, зґвалтування, маніпуляції зі статевими органами дитини (наприклад мастурбація) чи примушування дитини до таких маніпуляцій з іншою людиною, залучення до зйомок порно- чи секс-бізнесу – все це є контактним насильством. Що ж до безконтактного – то до нього належить навіть використання сексуалізованої лексики (непристойних слів, які характеризують статеві органи чи контакти) у присутності дитини. Воно також виявляється в тому, що дитині можуть показувати статеві органи, змушувати її спостерігати за статевим контактом кривдника з іншими, залучати до перегляду фото або відео сексуалізованого характеру чи робити пропозиції такого характеру. За дитиною можуть підглядати, коли вона роздягається або ходить у туалет.
Діти дошкільного та раннього шкільного віку частіше страждають від злочинів проти статевої недоторканості, оскільки у них ще недостатньо розвинена мова –вони просто не розкажуть про те, що з ними робить кривдник, через неможливість критично оцінити цей досвід, емоційну залежність від дорослого. Тому насильство стає частиною виховання та розвитку і може видаватися їм, що це нормально. Варто спостерігати за грою дитини у цьому віці, адже гра – це маркер усього важливого, що відбувається з нею. Якщо дитину скривдили, вона застрягає в сюжеті насильства і відтворює (аж до інтонування голосу кривдника) все, що з нею робили.
«Чотири роки – цілком нормальний вік, щоби говорити з дітьми про безпеку тіла»
Наші журналісти поспілкувалися з психологом Катериною Глинчак та попросили її розповісти, як вберегти дитину від сексуальних посягань.
– Чотири роки – цілком нормальний вік, щоби говорити з дітьми про безпеку тіла. У цей час вони вже розуміють, що хлопчики і дівчатка розрізняються не кольором очей, а статевими органами. Спочатку слід розповісти про фізіологічну будову, а потім акцентувати увагу на тих інтимних частинах, до яких не має права торкатися жодна інша особа без дозволу власника тіла. Доречно використовувати «правило купальника». Ви пояснюєте дітям, що жоден дорослий не має права торкатися тих частин тіла, що сховані за купальником. У той же час варто розповісти дитині, що є випадки, коли це необхідно, але й на те потрібно запитати дозволу. Наприклад, ситуація, коли хлопчик або дівчинка мають відвідати лікаря, який спеціалізується на лікуванні інтимних зон. Дитині треба знати, що огляд має відбуватися лише у присутності батьків та з їхнього дозволу. Дуже важливо, щоби діти розуміли власні межі, і в цьому велика відповідальність покладається на батьків. Насправді достатньо 3-х простих правил. Перед тим, як зайти до кімнати дитини, попередьте про це. Слід стукати у двері, коли ви заходите на її територію дитини. Це правило вступає в активну дію приблизно з її трирічного віку. По-перше, власним прикладом ви вчите малюка теж попереджати про появу на території інших. По-друге, ви не станете свідком незручної сцени (і не поставите дитину в ніякове становище, якщо це вже підліток). По-третє, ви даєте дитині відчуття, що вона особистість, і визнаєте її право на приватність. Не порушуйте особисті межі дитини. Часто, відвідуючи друзів та родичів, або ж самі вони завітавши до вас, ми обіймаємося та цілуємося. Здавалося б, що тут такого? Та ми це робимо добровільно і часто традиційно. А от у дитини це може викликати стрес. Якщо маля не хоче обіймів та цілунків, а ви наполягаєте, відбувається порушення її особистого простору. В жодному випадку не примушуйте. Не нормалізуйте насилля. Діти завжди беруть приклад зі старших. І якщо в сім’ї трапилися бійки, сварки, агресія або в найгіршому випадку дитина стала мимовільним свідком ґвалтування, це завдає психологічної шкоди. У майбутньому це може проявитися в особистісному підході до вирішення будь-яких конфліктних ситуацій шляхом подібної поведінки, засвоєної у досить юному віці. Дитина нормалізує насилля у своїй уяві, якщо це бачить наочно. Також важливо навчити дітей, що не можна нікуди йти з незнайомими людьми, які звернулися до них на вулиці, або ж сідати до незнайомців у машину під будь-яким приводом, проханням, вмовлянням, – розповідає психолог Катерина Глинчак.
Що ще повинні обов’язково зробити батьки або опікуни?
– Установлюйте довірливі стосунки з дитиною.
– Сформуйте в дитини правильне уявлення про можливі контакти з незнайомими людьми.
– Приділяйте більше уваги дитині шляхом щоденного спілкування.
– Будьте на боці дитини у будь-якій ситуації.
– Продемонструйте свою відкритість у розмовах на інтимні теми.
Як уникнути сексуального насилля залежно від ситуації?
В усілякому випадку незалежно від ситуації дитина має навчитися казати «ні».
Є стандартні ситуації, у які зазвичай потрапляють діти. Наведемо декілька, і що потрібно робити дитині у кожній з них.
Якщо на шляху дитини трапився ексгібіціоніст (особа, яка демонструє статеві органи навколишнім, отримуючи від того насолоду), слід негайно віддалитися у людне місце, не проявляючи при цьому страху, паніки. Коли така людина починає переслідувати дитину, останньому слід підійти до перехожого з проханням про допомогу.
Якщо дитина стала жертвою фроттериста (особа, яка отримує задоволення шляхом тісного тілесного контакту без сексуального проникнення. Найчастіше це трапляється у місцях скупчення людей, наприклад, транспорт), слід спробувати відійти від неї на максимально можливу відстань. Або залишити територію, де це трапилося. Якщо дитина в цей момент їде у громадському транспорті і не має можливості вийти на найближчій зупинці, слід привернути увагу оточуючих, гучно виразивши своє зауваження: «Припиніть об мене тертися!» На підтримку завжди прийдуть небайдужі пасажири.
«Найперше, що повинні зробити батьки, це дати дитині зрозуміти, що вона не винна і що її люблять незважаючи ні на що»
– Для дітей старшого віку, які вступають у статеву зрілість, слід провести ряд бесід про те, що її тіло – це її власність. Ніхто не має права його використовувати без добровільної згоди. Що слово «ні» – це своєрідний стоп. Подальше посягання карається чинним законодавством. Підлітки, особливо дівчата, найчастіше піддаються сексуальному насиллю. Часто ними маніпулюють, і вони добровільно погоджуються на статевий акт (у такому разі це приховане сексуальне насилля). Тут дуже важлива роль батьків: навчити дитину моделювати ситуацію з усвідомленням подальших наслідків, – підсумовує Катерина Глинчак.
Як розпізнати, що дитина потерпіла від сексуального насильства?
Певна поведінка може вказувати на те, що дитина страждає від сексуальних домагань. У дітей дошкільного віку: нічні кошмари, страхи, регресивна поведінка (поява дій або вчинків, характерних для більш молодшого віку), невластиві характеру сексуальні ігри з самим собою, однолітками або іграшками, невластиві віку знання про сексуальну поведінку, безпричинні нервово-психічні розлади.
У дітей молодшого шкільного віку: «безпідставне» зниження успішності навчання, виникнення замкнутості та прагнення до усамітнення, різка зміна рольової поведінки (бере на себе функції батька), раптове погіршення взаємин з однолітками, невластива віку, сексуально забарвлена поведінка, прагнення повністю закрити тіло одягом, навіть якщо в цьому нема потреби. У дітей старшого шкільного віку, підлітків: депресія, втечі з дому, низька самооцінка, спроби самогубства, сексуалізована поведінка, вживання наркотиків або алкоголю, проституція або безладні статеві зв’язки, психосоматичні розлади. Не обов’язково, що всі ці показники одночасно будуть проявлятись у дитини, але важливо розуміти, що вони можуть стати для батьків першими тривожними сигналами.
– Найперше, що повинні зробити батьки, це дати дитині зрозуміти, що вона не винна і що її люблять незважаючи ні на що, – зазначає Катерина Глинчак.
Також ми поспілкувалися з адвокатом Оленою Степановою з проханням розповісти за вчинення яких сексуальних дій настає кримінальна відповідальність та куди звернутися за допомогою.
– Сексуальне насильство – найбільша травма для дитини. Кожен думає, що з «моєю дитиною таке точно не трапиться». І вже точно «ніхто з моїх близьких на це не здатний». Так само думали і більшість тих, чиї діти постраждали. Сексуальне насильство над дитиною – це залучення дитини з її згоди або без згоди до сексуальних дій дорослим задля отримання останнім задоволення чи користі. Сексуальне насильство може мати різні форми. Але незалежно від того, яким саме чином це відбулося, це – злочин. Кримінальним кодексом України передбачено наступні статті за вчинення дій сексуального характери щодо дитини: зґвалтування – ст. 152 КК України, сексуальне насильство – ст. 153 КК України, примушування до вступу в статевий зв’язок – ст. 154 КК України, статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку, – ст. 155 КК України, розбещення неповнолітніх – ст. 156 КК України, ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних матеріалів – ст. 301 КК України, створення або утримання місць розпусти і звідництво – ст. 302 КК України, сутенерство або втягнення особи у заняття проституцією – ст. 303 КК України. Якщо ви стали свідками або вам відомо про факт сексуального насильства над дитиною, то раджу звернутися до правоохоронних органів. Також доречним буде звернення до Служби у справах дітей, яка покликана захистити їх від жорстокого поводження та насильства. Для жінок, які дізналися про насильство над їхньою дитиною та вирішили піти від кривдника-співмешканця, існують спеціальні притулки. За телефоном «гарячої лінії» 0 800 500 335 порадять, у який з таких центрів звернутися у конкретній ситуації в конкретний момент, – повідомила Олена Степанова.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: діти, насильство, поради психолога, сексуальне насильство
9536