Великого резонансу набула минулотижнева публікація у деяких тернопільських ЗМІ із погрозливою назвою «Немає котелень на альтернативному паливі – немає гарячої води». Громадський діяч Віталій Цимбалюк упевнений, що це є прямим тиском місцевої влади на тернополян, і за цим, ймовірно, стоять чиїсь матеріальні інтереси, адже насправді проблему можна вирішити прозоро, вигідно та безпечно для людей.
Проблеми із постачанням гарячої води в окремих районах міста виникли через заборгованість за електроенергію КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» – таке офіційне трактування міської влади. Поряд із тим директор підприємства Андрій Чумак невтомно пояснює: як тільки котельні міста переведуть на альтернативне паливо, проти чого вже майже рік виступають самі тернополяни, тоді гаряча вода буде у квартирах безперебійно. Щоправда, слово «торф», яке і стало каменем спотикання між владою і людьми, у своїх коментарях чиновники більше не вживають.
Альтернативне паливо – це не тільки торф
– Я цілком підтримую ініціативу переходу котелень міста на альтернативні види палива, – каже Віталій Цимбалюк. – При цьому категорично проти, щоби таким паливом був торф. Цього тижня спілкувався з кількома потужними спеціалістами, які мені в один голос заявили: якщо вибирати між різними видами альтернативного палива, то це, однозначно, повинен бути не торф. Безперечно, це ефективне паливо, але для нього характерна висока зольність – грубо кажучи, бруд, який викидається у повітря. А при згоранні виділяється ще й сірка. Все це загрожує здоров’ю людей, які живуть поруч із такими котельнями та дихатимуть цим повітрям.
При цьому, зазначає Віталій Цимбалюк, у Програмі реформування і розвитку ЖКГ міста Тернополя на 2015-2016 роки, затвердженій міськрадою, ішлося про реконструкцію котлів у котельнях міста для роботи на відходах деревини, а не торфі. Натомість цьогоріч влада міста дуже несподівано і масштабно переобладнує котельні під торф не тільки всупереч волі виборців, а й попри заборону Державної екологічної інспекції.
– Я впевнений: якби з альтернативних видів палива мерія обрала ту ж біомасу чи деревну тріску, жодних нарікань ані від жителів, ані від екологів вона би не почула. До того ж ці види палива не дорожчі за торф. Чому чиновники вперто діють по-своєму, нікому не зрозуміло. Хіба що за цим стоять чиїсь великі матеріальні інтереси. Але ж як треба ненавидіти Тернопіль і несамовито любити гроші, щоби так знущатися над людьми! Тернополян жорстко поставили перед вибором: або жити без гарячої води, або отруюватись викидами від спалювання торфу! До того ж, поруч із цими котельнями – не тільки житлові будинки, а й школи та дитсадки, – обурюється Віталій Цимбалюк.
Має заробити не тільки інвестор – повинно виграти місто
– У всій цій «афері» з торфяними котельнями є ще ціла низка підозрілих моментів. Наприклад, в угоді, укладеній з інвестором, зазначено, що «Тернопільміськтеплокомуненерго» зобов’язане капітально відремонтувати приміщення котелень для переобладнання під роботу на торфі. А також вказано, що інвестор невдовзі може це майно оформити як спільну власність! Що це означає? Тернополяни власним коштом оплатять переобладнання котелень (адже бюджет міста – це гроші, які належать громаді, а не чиновникам, якщо хтось досі цього не знає), а потім ці котельні частково стануть власністю того, хто на них зароблятиме собі гроші. Хіба це нормально? – каже Віталій Цимбалюк.
Інша незрозумілість, зазначає громадський діяч, – в угоді з інвестором взагалі не передбачено реконструкції тепломереж міста. Це саме те слабке місце, через яке маємо величезні втрати тепла при подачі його з котелень до домівок споживачів. І як наслідок – високі тарифи і збитковість комунального підприємства. Коли інвестор іде заробляти на котельнях гроші (а саме для цього він і йде) і при цьому думає про низькі тарифи для людей, то в першу чергу буде зацікавлений у тому, щоби втрати тепла були якомога меншими, а для цього мають бути капітально відремонтовані теплотраси. Якщо ж інвестору це байдуже, значить він упевнений: усі втрати тернополяни покриватимуть зі своїх кишень.
– У Тернополі є майже 180 км тепломереж у трубному вимірі. А сучасним стандартам із них відповідають усього декілька кілометрів! – пояснює Віталій Цимбалюк. – Окрім того, більшість трубопроводів є сталевими, бо саме такі прокладали в радянські часи. Це теж сприяє тому, що температура тепла у таких трубах знижується. За різними оцінками, дорогою від котельні до споживача втрачається як мінімум 25% тепла. Як гадаєте, хто буде його оплачувати, якщо котельнями заправлятиме інвестор без зобов’язань?
Хто не знає – той вчиться в інших
Віталій Цимбалюк переконаний: проблему з переобладнанням котелень міста на альтернативні види палива можна вирішити прозоро, вигідно і безпечно для тернополян. Два роки тому він побував на одному з найуспішніших інвестиційних проектів – біокотельні у столиці Литви.
– Як розповіли мені у Вільнюсі, – каже Віталій Цимбалюк, – ще у 2002 році їхня мерія уклала угоду з французькою компанією Dalkia та віддала їй в оренду на 15 років усю сферу теплопостачання міста. Французи інвестували в неї майже 150 мільйонів євро, модернізували котельні, встановили найсучасніші автоматичні теплові вузли, замінили застарілі трубопроводи.
У Вільнюсі інвестори спорудили біокотельню, яка працює на біомасі (це різноманітні відходи рослинного походження, що, наприклад, залишаються на полях під час збору урожаю тощо). До слова, виробництво тепла та електроенергії з біомаси у 2,5-3 рази дешевше, ніж при використанні будь-якого іншого виду палива.
Що найголовніше: місто у реконструкцію тепломереж не вклало ні копійки, натомість усе майно, доведене коштом інвестора до європейських стандартів, після завершення угоди повернеться у власність громади.
– Побачивши на власні очі, як можна безпечно і прозоро здешевити вартість тепла і гарячої води споживачам, при цьому модернізувати теплопостачальну систему міста без жодної копійки з бюджету, я тоді запросив представників французького інвестора і литовської влади до Тернополя. Хотілося, аби вони знайшли спільну мову з нашою міськрадою і спільними зусиллями зробили «теплову» реформу в нашому місті. Прикро, але жоден чиновник нашої мерії так і не виявив бажання навіть зустрітися з ними, – розповідає Віталій Цимбалюк. – І це зрозуміло. Адже із європейськими інвесторами виграють усі, окрім самих чиновників. Бо європейці не розуміють слів «договорняк» і «відкат». Напевне, саме через це «торфяний» проект із невигідними для міста умовами нав’язується у Тернополі насильницькими методами.
…Тим часом Тернопільський окружний адміністративний суд, задовольнивши позов екоінспекції, минулого тижня заборонив реконструкцію котельні на вул. Київській. Чи стане це маленькою перемогою окремих тернополян, а чи кінцем «торфяної афери», покаже 15 жовтня. Саме до цієї дати тепловики повинні запустити усі котельні міста.
– Я дуже сподіваюся, що наша влада отямиться і почує людей, які її обрали. Почує екологів. Прислухається до власної совісті. Ще раз усе прорахує і зважить. Бо за гру людськими життями обов’язково доведеться відповідати – і перед людьми, і перед Богом, – резюмує Віталій Цимбалюк.
Джерело: Тижневик "Номер один"
9539