Перефразовуючи класика, коханню кожен вік підвладний. У наші дні завдяки науковому прогресу любов ще й успішно долає відстані й перепони. Так сталось із почуттями Андрія Т. зі Зборівщини та жительки Львівщини Лідії М. Щоправда, їхні почуття як розгорілись раптово, так і згасли, вкривши попелом криміналу цю жахливу історію.
Трапилося все у середині серпня 2017 року, коли дружина 25-річного Андрія потрапила до лікарні і чоловікові довелося доглядати її маленьку дочку від першого шлюбу. Утім перепрацьовуватись молодик не поспішав, а практично весь час проводив за комп’ютером. І от за пару днів, випадково чи ні, натрапив він на сайт знайомств. Спочатку з цікавістю розглядав фото, потім почав читати оголошення. Зрештою, заради розваги відповів на одне з них. І хоча був ранок, дівчина одразу відповіла і щось запитала його. Але обом писати було не цікаво, тож невдовзі «палкий Ромео» вже телефонував їй на мобільний. Почуття ще більше підігріло відкриття, що Лідія жила біля Золочева.
Утім, певно, тримаючи інтригу, молодиця не зізналася, що вже має четверо дітей: старшу дочку, яка жила вже окремо, та двох синів-підлітків і півторарічну доньку. Зрештою, і коханець не змовчав за власну сім’ю. Новоспечені закохані трохи поворкували, й Андрій запросив жіночку до себе в гості. А щоби красуня не відмовилась, гаряче запевнив, що вишле за нею у Золочів таксі і влаштує вечерю при свічках. Молодиця задоволено хмикнула і погодилася. Не гаючи часу, кавалер зателефонував знайомому та попросив привезти з Золочева знайому. Той лише здивовано перепитав: «Зі Зборова?» – «Ти що, погано чуєш?», – гаркнув у слухавку. І той поїхав на Львівщину.
Як і домовлялися, опівночі авто з чарівною незнайомкою зупинилося біля сільського клубу. Андрій сунув водієві 100 грн. і власний мобільний. «Потім розрахуюся», – кивнув шоферу. Той невдоволено сховав телефон у бардачок, а гроші – у кишеню.
Тим часом Андрій, намагаючись бути галантним, подав молодиці руку і повів її до ставу. Спочатку все було так романтично! Зірки і тихий плескіт води, запальні компліменти! Щоправда, гостю явно розчарувало частування, адже у траві лише тьмяно відблискували пляшка пива і горілка.
Втомлена і голодна, Лідія швидко сп’яніла, відтак відверто запитала господаря, коли вже вони підуть до нього додому. Андрій віджартувався: чим погано їй на природі? Молодиця голосно наполягала. Злякавшись, що хтось з односельців її почує і розповість про «нічне побачення» дружині, кавалер спересердя вдарив жінку кулаком в обличчя. Зло сплюнувши кров на траву і продовжуючи його ображати, жінка пішла до води змити кров з обличчя. Тим часом горе-кавалер сторожко озирнувся навкруги й раптом побачив скотч. Зачекавши, коли гостя повернулася, він однією рукою затиснув їй рот, а другою почав намотувати липку стрічку навколо голови. Бідна Лідія, мов пташеня, билася в руках у вбивці! Він на секунду завмер, а потім схопив руками за шию і здавив. Жінка забилась, глухо застогнала і замовкла.
Слід зазначити, що лише 2 місяці тому Сихівським районним судом м. Львова Андрія Т. було засуджено за грабіж. Зважаючи на вік і щире каяття, Феміда замінила галабурдникові позбавлення волі іспитовим строком. Йти у тюрму нелюд аж ніяк не хотів! Тож прив’язав до жертви величезну каменюку та кинув у воду. Потім помив руки, підняв із землі сумку вбитої, дістав її мобільний, відключив його та сунув собі в кишеню, перевірив гаманець – там лежало 50 копійок. Спересердя відкинув ногою порожню пляшку, втоптав у землю одноразові склянки і попрямував додому.
Три дні потому тіло нещасної, точніше її ногу, побачив рибалка. Вудилищем підтягнув до берега та викликав поліцію.
Тим часом зниклу матір уже розшукували діти. У селі знайшлися свідки, що бачили, як Андрій вів незнайомку стежкою до ставу. Під час обшуку в нього вдома знайшли речі вбитої та мобільний. Навіть закривавлений скотч заощадливий убивця приніс додому!
Вироком Зборівського районного суду Андрія Т. визнано винним у вбивстві Лідії М. та крадіжці її речей і засуджено до 12 років позбавлення волі. Також суд зобов’язав підступного коханця сплатити півмільйона гривень моральної шкоди дітям нещасної жінки.
Олена Густенко
Джерело: Тижневик "Номер один"
18090