” Можливо, українцям пора прислухатись до народних порад,
щоби вкотре не ставати на ті ж граблі “
Щоразу питаю себе: якщо сусід створює пожежну ситуацію, граючись з вогнем, то чи не повинні ми мати свій вогнегасник удома і не чекати, коли приїде пожежна машина, адже може бути різна ситуація на дорозі, різні погодні умови, різні обставини. Так, можна моделювати різні ситуації, але коли підпалили твій будинок, потрібно його рятувати, а не бігати по сусідах просити допомоги.
Розрізненість українців у питаннях НАТО, мови, історії, релігії не зміцнює єдність нашого народу, не робить його сильнішим. Зате майже всі наші співвітчизники – за припинення війни на сході країни. Тому партія «Основа» пропонує компроміс: прийшовши до влади, ми переглянемо відміну курсу України як на інтеграцію в НАТО, так і в будь-які військові союзи. Ми закріпимо позаблоковий статус України – така позиція керівництва нашої політичної сили.
Чому Україна відмовилась від позаблокового статусу?
16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР прийняла «Декларацію про державний суверенітет України», в якій, зокрема, було оголошено наміри України стати нейтральною позаблоковою державою. Ці наміри були пізніше підтверджені республіканським референдумом 1 грудня 1991 року.
Однак зовсім недавно Верховна Рада прийняла рішення про включення членства України в НАТО в перелік фундаментальних питань національної безпеки.
«Позаблоковий статус України, який закріплений в Законі України «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики», виявився неефективним у контексті гарантування безпеки держави від зовнішньої агресії і тиску. Довготривале перебування України в «сірій» буферній зоні між міцними системами колективної оборони є додатковим викликом для України», – говориться у пояснювальній записці.
У Законі «Про основи національної безпеки України» додається положення, згідно з яким в числі пріоритетів національних інтересів – інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі та в НАТО.
«У законопроекті хочуть закріпити курс на вступ у НАТО та ЄС. Почну із того, що це популізм. Перед тим, як вносити документ з такими формулюваннями, потрібно отримати «добро» від Євросоюзу та НАТО. Ще в грудні 2016 року Рада Євросоюзу заявила, що Угода про асоціацію не означає для України перспективи включення в ЄС. У стосунку до НАТО ситуація ще більш складна. Майже 10 років тому нам відмовились представити дорожню карту вступу в НАТО. І відтоді Україна ні разу цю дорожню карту не просила», – так прокоментував ситуацію лідер партії «Основа» Сергій Тарута.
У політичній партії «Основа» вважають, що парламент прийняв антинародний закон і навіть не запитав власне у народу, чи готовий він проголосувати за таку національну безпеку.
«Ми впевнені, що після багаторічних шарахань влад у пошуках стратегічної підтримки між Заходом і Сходом більшість українських громадян стали прихильниками нейтралітету України, – такої думки дотримується керівник партії Андрій Ніколаєнко. – Моя позиція така, що для волевиявлення народу в питання союзників і для закріплення позаблокового статусу країни необхідно проводити всеукраїнський референдум».
До того ж, згідно з політикою НАТО, процес інтеграції в цю організацію повинен починатися з офіційного запрошення до вступу в Альянс. Однак Україну ніхто нікуди не запрошував і невідомо, чи отримає коли-небудь наша країна таке запрошення.
«Потрібно зробити так, щоб сам Євросоюз захотів запросити Україну в свої ряди. Поточна ситуація в країні та небажання влади створити працюючий Антикорупційний суд ще більше відштовхує нас від європерспектив», – так вважає Сергій Тарута.
На думку лідера «Основи», ще одна з норм законопроекту – перехід на стандарти НАТО – економічно не вигідна Україні. У НАТО вступають в основному країни, які не мають свого військово-промислового комплексу, з малочисельними арміями. І такі країни, як правило, прив’язуються до американського ВПК. Україна, маючи свій військово-промисловий комплекс, у разі вступу в НАТО зобов’язана буде перейти на стандарти НАТО. Відповідно, військово-промисловий комплекс України, який сьогодні забезпечує нашу обороноздатність і навіть працює на експорт, потрібно буде закрити.
Можливо, українцям потрібно звернути увагу на міжнародний приклад нейтральних держав, таких як Швеція, Австрія. У жовтні 1995 року австрійський парламент прийняв конституційний закон, який проголошує вічний нейтралітет і відмову в майбутньому від участі в будь-яких військових альянсах і заборону будь-яких військових баз на своїй території. Відтоді Австрія будує свою зовнішню політику, ґрунтуючись на принципах постійного нейтралітету.
А поки що українці самі, на базі свого військово-промислового комплексу, повинні робити все, щоб потрапити в ТОП-10 збройних сил щодо боєготовності і відповідати кращим світовим стандартам у сфері оборони. До речі, стандарти того ж НАТО є хорошим орієнтиром, як висловлюється Андрій Ніколаєнко, але воювати за нас вони не будуть. Щоб стати цікавими для НАТО, нам потрібно пройти ще величезний шлях. І пройти його швидко, тому що блок НАТО теж не стоїть на місці. Про реальний рух в НАТО можна буде говорити лише тоді, коли на території України відновиться мир і наші Збройні сили увійдуть в ТОП-10 світових армій за рівнем бойового потенціалу.
А поки що обороноздатність країни повинен забезпечувати перш за все український оборонно-промисловий комплекс, підприємства якого чекають на багатомільярдні державні замовлення. В одній зі своїх попередніх статей, зокрема у номері 33 від 29 серпня 2018 року – «Скільки разів українці будуть ставати на ті ж граблі», я навів приклад, як сьогодні небагаточисельні держінвестиції ідуть повз вітчизняних виробників. Із останніх прикладів, які свідчать про надання пріоритету під час закупівель західним постачальникам, – отримання кредиту на 475 мільйонів євро (14 мільярдів гривень) на придбання 55 гелікоптерів виробництва компанії «Airbus Helicopters». Тоді як «Мотор Січ» має свій проект гелікоптера «Надія», який пройшов сертифікацію. Цей вітчизняний гелікоптер можна використовувати для різних цілей. У підсумку мільярди гривень пішли з країни, а з ними – нові робочі місця та податки.
Станом на 1990 рік Україна за ВВП була на 5-му місці в Європі. Разом із падінням ВВП скорочувалась чисельність армії.
Хто буде виправляти ситуацію, я здогадуюсь – нові люди, не заангажовані минулим особистості, які патріотичні, професійні та мають репутацію. І тоді голос народу зазвучить по-іншому, а українці перестануть ставати на ті ж граблі…
Джерело: Тижневик "Номер один"
13339