12 серпня, на 65-ому році життя, відійшла у вічність начальниця відділу водопровідних насосних станцій Любов Зубчук. Серце Любові Ярославівни зупинилося після боротьби з важкою хворобою.
Про сумну новину повідомив КП “Тернопільводоканал”.
Ніяк не можемо оговтатися від гіркої звістки та уявити собі «Тернопільводоканал» без Люби Ярославівни так само, як вона не уявляла свого життя без підприємства. Адже саме «Тернопільводоканал» став першим і єдиним місцем роботи пані Люби за весь трудовий стаж. У водоканал Любов Зубчук прийшла зовсім юною 1983 року, одразу після закінчення навчання в Одеському інженерно-будівельному інституті, – йдеться в повідомленні.
Спершу трудилася майстринею з обслуговування фонтанів у виробничому управлінні водоканалізаційного господарства (таку назву тоді мав водоканал). Згодом працювала майстринею у відділі головного механіка, інженером виробничо-технічного відділу. 1984-го обійняла посаду інженера-технолога водопровідних насосних станцій (ВНС). У 2005 році пані Любі присвоїли категорію провідного інженера-технолога ВНС. А 2016 року призначили начальницею відділу ВНС.
У розмовах з колегами Любов Зубчук зізнавалася, що дуже любить свою роботу, адже вона різнопланова, цікава, завжди вимагає саморозвитку, вдосконалення, нових знань. За понад 40 років праці у водоканалі застала і складні часи, і добрі зміни. На очах пані Люби осучаснювалося обладнання, оновлювались водопровідні й каналізаційні мережі. За її безпосередньої участі відбувалася реконструкція об’єктів водоканалу, впорядковувалися територія біля водопровідних насосних станцій підприємства.
Саме пані Люба спільно з колегами на початку 2000-х брала участь у встановленні нових насосних агрегатів з пристроями частотного регулювання, які значно зекономили споживання електроенергії на підприємстві. Кілька років тому Люба Ярославівна доклала неабияких зусиль, консультуючи фахівців щодо будівництва сучасної станції знезалізнення води. Коли об’єкт ввели в експлуатацію, швидко, на рівні з молодими спеціалістами опанувала нові технології.
Поміж напруженою роботою Люба Ярославівна встигала бути доброю мамою, люблячою бабусею, щирою подругою. Багато тепла віддавала сім’ям синів, безмежно тішилася онуками. Ми знали, що здоров’я підводить нашу співробітницю, але ніхто не очікував, що серце завжди доброзичливої, уважної, усміхненої Люби Ярославівни зупиниться так завчасно… Дуже сподівалися усією водоканалівською родиною за кілька тижнів вітати її з 65-літтям, та не судилося…
Світла пам’ять нашій дорогій колезі. Хай Господь упокоїть її душу в Царстві Небесному, а рідним дасть сили пережити біль втрати.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
6443