Цих діток ще називають поспішайками або нетерплячками. У кожного з них своя історія боротьби за життя. Маленькі крихітки, які побачили світ передчасно, вже стали дорослими, а їхні мамусі, плачучи, пригадують, якими вони були на початку. Незважаючи на те, що «ранні пташки» дуже поспішали на світ, їх об’єднало одне – всі вони народилися в обласному перинатальному центрі «Мати і дитина». Із перших секунд життя за них боролися професійні лікарі та медсестри відділення інтенсивної терапії новонароджених.
17 листопада відзначався Міжнародний день передчасно народженої дитини. За даними Національної служби здоров’я, щороку в Україні з’являються на світ понад 15 тисяч таких малюків. Передчасно народжені – це діти, які з’являються на світ раніше 37 тижня вагітності з вагою, меншою за 2,5 кілограма. При цьому повноцінний термін виношування дитини становить 40 тижнів. Та часто лікарям вдається виходити діток, які народилися на 5-6 місяці вагітності. У таких крихіток не до кінця сформовані серцево-судинна, травна, дихальна та нервова системи, але завдяки професійним медикам ці патології вдається усунути. Ознаки та ризики передчасних пологів не завжди можна вчасно розпізнати, тому вважають, що передчасне народження – це неконтрольований процес.
Завдяки Богу та лікарям Тадейчику кожного дня ставало все краще і краще
Тернопільський обласний перинатальний центр «Мати і дитина» – яскравий представник клініки, працівники якої поставили на ніжки десятки або ж навіть сотні передчасно народжених дітей. 17 листопада сюди завітали три матусі, які розповіли про своїх крихіток, поділилися досвідом, подякували працівникам, оскільки виходити діток вагою менше 1 кілограма зовсім не легко.
Світлана Дем’янчук із Золотого Потоку, що на Бучаччині, народила у Тернопільському перинатальному центрі маленького хлопчика Тадея. Малюк побачив світ із вагою 990 грамів та зростом 33 см. Як розповіла нашим журналістам матуся, вагітність протікала складно. Жінка переважно лежала і взагалі не очікувала, що передчасно народжуватиме.
– Почалися болі, лягла на збереження. Перебувала в перинатальному центрі 3 дні. Лікарі казали, що потрібно максимально протриматись, оскільки ще не час народжувати. Але вийшло так, що відійшли води і на 27 тижні вагітності народилася наша «рання пташка», – розповіла Світлана Дем’янчук.
За словами мами Тадея, коли він з’явився на цей світ, було важко щось сказати. Завідувач Неля Володимирівна Скубенко казала батькам чекати, третя, п’ята, сьома доби покажуть, що буде далі. Тадей народився з великою інфекцією, гестаційний вік був надто маленьким. Але сім’я Дем’янчуків надіялась на Бога та лікарів, тому завдяки цьому хлопчику кожного дня ставало все краще і краще.
– Інколи здавалося, що лікарі більше в нас вірили. Коли ми стояли біля кувезу, то в такому розпачі були, плакали, емоції переповнювали. Але в реанімацію не можна заходити у такому стані. Одного разу ми прийшли трішки розчаровані і тут побачили картину: на датчиках одразу почало падати серцебиття. Після цього моменту заходили туди тільки з гарним настроєм, – продовжила пані Світлана.
Тадей перебував 28 днів у реанімації, потім його разом з мамою перевели на другий етап виходжування до Галини Андріївни Павлишин, там перебували 1,5 місяця. Батьки із хлопчиком завжди розмовляли. Вони вірили, що все буде добре. Майже у 3 місяці Тадейчика виписали додому. У 9 місяців він почав повзати, в 11-ть – сів і майже в 1,5 року пішов. Звичайно, без реабілітації не обійшлося. Проте зараз хлопчик дуже добре розвивається, бігає, грається і веселиться. Його вага – майже 11 кілограмів.
До речі, хлопчика назвали Тадеєм, тому що сім’я Дем’янчуків довго чекала дітей. Пані Світлана промовляла дев’ятницю до св. Тадея. Вже у родзалі її чоловік сказав: «Якщо почуємо, що дитина плаче, то давай назвемо його Тадей (у мене під подушкою була дев’ятниця до святого Тадея, – слова пані Світлани)». Хлопчик народився, згодом заплакав. До Світлани Дем’янчук прийшов чоловік і сказав: «Маємо Тадейчика».
У перинатальному центрі лікарі кожну матусю налаштовують тільки на позитив
Лікарі за таких діток борються. Борються за кожен спожитий мілілітр молока, за кожен набраний грам ваги, за кожен самостійний подих.
Наталія Чемерис також є мамою, яка народила передчасно. Її донечка Софійка з’явилася на світ зовсім малесенькою: вага – 610 грамів, ріст – 32 см. Це був 24 тиждень вагітності. Зазначимо, що в Україні діток виходжують із 24 тижня.
– Ми довго лежали на збереженні, буквально з третього місяця вагітності. Лікарі різними способами намагалися зберегти вагітність, але в один прекрасний момент почалися перейми. Софійка народилася 4 січня вранці з вагою 610 грамів. У нас вже був трагічний досвід. Тоді я дуже плакала і казала, чому ми не дотягнули до 24 тижня. Коли народилася донечка, одразу в пологовому залі я почала наполягати, щоб її похрестили. Ще до того ми з чоловіком вирішили, що вона матиме ім’я Софійка. Виписали нас з обласного центру 30 березня, – розповіла Наталія Чемерис.
У Тернопільському перинатальному центрі надзвичайно хороші лікарі. Вони неабиякі психологи, які кожну матусю налаштовували тільки на позитив.
– Лікарі були змушені стояти над Софійкою цілу ніч, подавати їй кисень, тому що апарат не справлявся. Бували ночі, що ми просто не знали, чи завтра прийдемо у відділення, але помаленьку підросли. Перебували у реанімації 89 днів. Згодом нас перевели до Галини Андріївни Павлишин, у якої виходжувались ще 1,5 тижня, – зазначила матуся.
Софійка почала ходити у півтора року. Зараз бігає, грається, вже говорить деякі слова. Її вага – 9 кілограмів.
– Ми дуже вдячні відділенню інтенсивної терапії новонароджених. Дякуємо всім дівчатам, які кожного дня старалися. Напевно, батьки можуть оцінити ту всю працю, яку вкладають лікарі й медсестри, тільки тоді, коли вже отримали дитину на руки і всі ті процедури можуть виконувати самостійно, – підсумувала пані Наталія.
Остання молода мама, яка прийшла 17 листопада на маленьке дійство, – Оксана Теслюк з Тернополя. Її донечка Оленка народилася на 26 тижні вагітності з вагою 950 грамів. Дівчинка була у досить важкому стані. За словами мами, вона народилася і навіть не рухалась.
– Ми були місяць у реанімації і також приблизно місяць на другому етапі. Оленка у нас дуже швиденько всьому вчилася, зійшла з кисню, почала самостійно їсти. Але після лікарні була потрібна реабілітація. Ми постійно ходили до медиків. Зараз у нас все добре. Оленці 1,2 рочку, вона дуже швидко розвивається і наздоганяє своїх ровесників, – розповіла мама Оленки Оксана Теслюк. (прізвище вкажу).
Головний лікар Тернопільського обласного перинатального центру Віктор Овчарук надзвичайно радіє, що у них народжувались і добре зростали такі «ранні пташечки».
– 17 листопада до нас на зустріч прилетіли наші «ранні пташечки». Дітки, що народилися занадто рано, але завдяки цьому вони стали значно сильнішими, бо боролися за своє життя з перших секунд. Допомагали їм неймовірна сила любові батьків та віддана праця лікарів. Як кажуть медики, вони вкладають своє життя у цих діток. Виписку додому батьки вважають другим днем народження своїх малюків, – сказав із посмішкою на обличчі Віктор Овчарук.
Ці дітки – маленькі переможці, яких у майбутньому чекають великі можливості!
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: «ранні пташечки», віктор овчарук, день дитини, недоношені діти, перинатальний центр
37108