У боях за Україну загинув сапер-розвідник із Тернопільщини

Минулого тижня небайдужим вдалося зібрати кошти на авто для захисника, проте скористайся ним він уже не зміг. Про втрату повідомив Бучацький районний ТЦК і СП, а другого вересня рідні та громада провели Героя в останню земну дорогу.

“26 серпня 2023 року під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії РФ рації на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Кремінна Луганської області загинув солдат Фецич Степан Володимирович, 12.08.2000 року народження”, – зазначили у відомстві.

Степан був родом із села Возилів Бучацької громади. Він від 26.02.2022-го перебував у лавах ЗСУ, з честю і гідністю виконував свій обов’язок.

“28 серпня – найчорніший день в нашій сім’ї… Біль!!! Болить десь там, де душа… Як жити? Я проклинаю, проклинаю до двадцятого коліна ру*ню! За свого сина, за всіх синів, які загинули в цій несправедливій війні! За що гинуть сини? Я проклинаю всіх, хто хоче нажитись на цій війні, хай вас печуть нечесні гроші вогнем, який відчуваємо ми, рідні загиблих. Сину, ми їдемо до тебе! Біль! Біль! Суцільний Біль!” – написала матір захисника Галина Фецич, коли дізналася, що він поповнив лави Небесного війська.

У перші дні війни її тоді ще 21-річний син Степан пішов добровольцем на фронт. Днями, на передовій, юнак зустрів свій 23-й день народження, а в перші дні вересня назавжди повернувся додому… на щиті.

Жалобного 2 вересня у селі Возилів утворили живий коридор для воїна Степана Фецича, який віддав своє молоде життя за волю, свободу, справедливість і незалежність.

“Він був патріотом, сильним патріотом України. Тільки війна почалася, – він рюкзак на плечі і пішов. І ніхто не міг його відговорити… Така дитина – і друзі його говорять, і всі, хто його знав – і порадити вмів, і підтримати, добре слово сказати… Завжди веселий, позитивний, усміхнений. Ми до смерті в боргу перед Степанком і його батьками. Спочивай з Богом, наш світлий Ангел…” – поділився з “20 хвилин” місцевий волонтер Іван Джердж, дальній родич загиблого воїна.

Знайомі родини розповідають, що Степан не послухав нікого, коли йшов на фронт, бо він завжди хотів і рвався на передову. Не так давно юнак втретє спробував вступити до полку “Азов” – до того йому двічі відмовляли, бо не мав достатньої підготовки.

Якщо всі новобранці проходили місяць підготовки, Степан її пройшов вдвічі швидше, бо вже мав досвід і багато чого знав. Після навчань потрапив “на нуль”, а мамі не зізнався, що він вже сапер-розвідник, — аби не хвилювалася.

“Степан не раз казав: чим більше я знищу моск*лів, тим менше залишиться для наших дітей… Мені просто серце розривається. В якому ми боргу перед батьками”, – зазначила місцева волонтерка.

У Героя залишились мама Галина, тато Володимир, старший брат Тарас і сестра Аня, яка народилась в один день зі Степаном, але роком пізніше. Дівчина приїхала із закордону, аби попрощатися з братом-Героєм.

“Щира подяка і уклін батькам за виховання сина, за справжнього Героя, вірного, сміливого. Гідного громадянина своєї України! Висловлюємо найщиріші співчуття родині захисника. Світла пам’ять воїну, який віддав своє життя за вільне, мирне і щасливе майбутнє українців. Вічна пам’ять і шана Герою України!” – вказали в ТЦК і СП.