Чи не у кожному місті України бачимо хлопців із «дошкою». Так, на своєму жаргоні спортсмени називають скейт. У великих містах їх може зібратися більше сотні, на шаленій швидкості, неймовірно технічно і точно об’їжджають перешкоди і рухаються назустріч свободі.
«Скейтбординг придумали серфери, яким нічим було зайнятися, коли в океані не було хвиль»
Скейтбординг – один з найбільш видовищних видів спорту, суть якого зводиться до катання на роликовій дошці. Батьківщиною скейтбордингу є Каліфорнія (США). Там він уперше з’явився ще в 40-50-х роках минулого століття. Його придумали серфери, яким нічим було зайнятися, коли в океані не було хвиль. Правда, тоді скейтборд виглядав дещо інакше. Він представляв собою просту дошку на колесах, як варіант – дерев’яний ящик, до якого також кріпилися колеса таким чином, що можна було спокійно кататися. У 1959 році з’явилася перша спеціальна дошка для занять цим видом спорту. Зовні дещо відрізнялася від сучасних скейтів.
Тоді ж такий вид спорту став цікавити не тільки серферів, а й звичайних підлітків, які звикли знаходити всілякі розваги на вулицях Каліфорнії. Незабаром із розваги скейтборд перетворився на вид транспорту. На ньому діти їздили в школу, в гості і навіть на роботу. Щоби керувати транспортом, потрібно зовсім небагато: лише вміти тримати рівновагу, коли дошка котиться по асфальту, і об’їжджати всі нерівності на дорозі, зі спритністю повертаючи за черговий кут.
Нині скейтбординг прийнято ділити на кілька видів: «стріт» – так називається вид катання на дошці по вулицях міста; «пул-скейтинг» – катання в басейні (звісно, пустому і без води); «верт» – катання на рампі, а також міні-рампі.
Найбільш популярний по всьому світу – стрітскейтбординг. Він ґрунтується на тому, що спортсмени долають всілякі вуличні перешкоди. До таких належать лавки і бордюри, урни та клумби, перила і сходинки.
«Як тільки стаєш на дошку, то починаєш бачити те, що тебе оточує, трохи по-іншому»
У Тернополі скейтерський рух існує ще з 90-х, однак лише у 2015 році з’явився перший екстрим-парк, який спеціально обладнали для занять на скейті і не тільки. Згодом однодумці організували Ternopil skateboarding school – дружню тернопільську спільноту, покликану допомагати у розвитку скейтбордингу, навчати початківців та допомагати досвідченим скейтерам ставати кращими, об’єднувати усіх під час тренувань та відпочинку, влаштовувати івенти (заходи), скейтові тури в інші міста, проводити змагання та запалювати мрії. Нам вдалось поспілкуватися з одним із ідейних натхненників цієї школи, який упевнено стоїть на «дошці» вже понад 16 років, Леонідом Бучковським.
– У якому віці Ви захопилися скейтбордингом?
– Мені було 11 років, і як усі хлопчаки мого віку, хотів займатися чимось «крутим». Але однією із умов було те, що хотілося робити це спільно з друзями із двору. Я запропонував ролики, в той час вони були популярними, а мій знайомий згадав, що ще раніше ми хотіли кататися на скейтах, ось так і пішло-поїхало…
– Чи виникали якісь проблеми та непорозуміння з оточуючими?
– Так, досить часто, хоча більшості людей скейт не заважає. Інколи він може бути гучним, оскільки під час виконання певних трюків може гупати об землю. В очах людей, які не розуміють суті й підготовки у цьому спорті, він травматичний, в окремих проявах – вандалізм. Мабуть, це три основні критерії, за якими з оточуючими виникали проблеми і непорозуміння.
– Що для Вас скейтбординг?
– Велика частина мого життя. Світогляд. Не просто якась мода чи захоплення. Це справжнісіньке життя і межа, якої більшість людей не можуть побачити. Цією межею можна жити, дихати і вона може замінити собою цілий світ, тому що ті почуття і відчуття, які переживаєш на дошці, заповнюють тебе цілком. Як тільки стаєш на дошку, перестає хвилювати те, що відбувається в світі, починаєш бачити те, що тебе оточує, трохи по-іншому. Скейтбординг – це те, заради чого варто жити.
«Наша школа фінансується лише з моєї кишені»
– Коли Вам спало на думку створити школу і чим Ви керувались у своєму бажанні?
– Коли побачив, що новачкам не вистачає терпіння пройти ту нудну частину шляху у вивченні трюків і вони закидали скейти, так нічого і не навчившись.
– Хто Вам у цьому допоміг?
– Насправді долучилося дуже багато народу і зараз продовжують допомагати. Це і тренери, які мене підміняють, поки я на основній роботі, і благодійники, які роблять для нас фото і відео. Власне нам навіть подарували GoPro – спеціальну екшн-камеру, якою дуже зручно знімати трюки. Це люди, які створюють фігури, допомагають в облаштуванні спортзалу, просто всі, хто підтримує. От і вам дякую, що про нас пишете.
– На даному етапі яка ця школа? Що ще плануєте вдосконалити?
– Все! Так, амбіцій вдосталь, оскільки це для мене дуже важливо. Таких шкіл в Україні є три, але наша фінансується лише з моєї кишені. Зробити систему, яка сама себе розвиває і підтримує, важко, але певні, успіхи у цій роботі є. Так, на цьому шляху десятки невдач і нереалізованих ідей, але й вони невід’ємна частина процесу. Якщо говорити конкретніше, то працюємо над щорічними івентами та хочемо дооблаштувати скейт-парк у критому приміщенні. На даному етапі це можливість навчитися кататись, познайомитись із скейтбордингом та завести нові знайомства, друзів.
– Кілька слів про Вашу команду та тренерський склад.
– Відбираю людей, яким довіряю. Це не лише класні спортсмени, це люди, чию життєву позицію я підтримую і довіряю їм тренувати інших, допомагати творити щось нове та унікальне.
– З чого починаються заняття початківців?
– У нас індивідуальний підхід до тренувань. Зазвичай визначення стійки, наявних навичок та трішки історії серфінгу і виникнення скейтбордингу.
– Чи необхідний захист (нарукавники, наколінники)?
– Я не можу заборонити його використовувати, але розроблена на даний час методологія дозволяє навіть дітям у 5 років кататися без нарукавників і наколінників. Шолом заважати, в принципі, не буде, бо якщо не падаєш ти особисто, то ніхто не застрахований від чужої дошки, яка вилетить з-під ніг.
– Наскільки це травматичне заняття і як уникнути травм?
– Це один з найменш травматичних видів спорту серед так званих екстремальних, оскільки завжди є можливість зіскочити з дошки. Травми можна уникнути, якщо розминатися перед катанням, поступово ускладнювати рівень трюків відповідно до вмінь та навичок, навчитися правильно падати (групуватись, котитись). Але не було б цікаво в достатній мірі без травм.
– У якому віці краще починати кататися і коли варто закінчувати?
– Найкраще починати кататися в 3 роки, в цьому віці взагалі оптимально починати займатися спортом, і варто закінчувати, коли не можеш ходити, але інколи навіть це не зупиняє (посміхається, – авт.).
«У 2020 році скейтбординг буде представлено на Олімпіаді, а в нашій державі це все ще не спорт»
– Чи потребує скейтбординг популяризації в Україні?
– Необхідно передусім визнати його спортом в Україні. Вже у 2020 році скейтбординг буде представлено на Олімпійських іграх, а в нашій державі це все ще не спорт. Потрібні інвестиції, безкоштовні прокати спорядження (скейтів) і люди, які їх обслуговуватимуть, локальні підприємці, які будуть виробляти і реалізовувати скейт-товари.
– Де в Тернополі можна і треба кататися, щоби не виникало проблем?
– У нашому місті є два скейт-парки, один – на набережній, інший – поблизу парку «Топільче», кататися можна всюди, де хочеш (посміхається, – авт.).
– Що необхідно для легкого старту?
– Бажання.
– Що робити, якщо не виходять трюки?
– Не зациклюватись, скейтбординг – це не лише трюки. Є весела компанія і ще багато-багато спроб попереду.
– Звідки брати інформацію і як бути в курсі того, що відбувається у скейтборд-спільноті?
– В основному ми контактуємо в соціальних мережах «Фейсбук» або «Інстаграм», також маємо свій канал у месенджері «Телеграм». Там публікуємо фото, анонси заходів, відеоролики.
– Що дає скейтбординг у плані фізичного розвитку?
– Катання на скейті ефективніше, ніж кардіотренування. За півгодини катання у спокійному ритмі, без підйомів і стрибків, ви зможете втратити близько трьохсот калорій. Якщо нешвидко бігти протягом того ж часу, то кількість витрачених калорій буде нижчою на 30 відсотків. При цьому досвідчені скейтбордисти знають, що для катання на скейті тридцяти хвилин не вистачає. Якщо виходиш кататися, то робиш це до тих пір, поки не почнеш падати від втоми.
Скейтбординг допомагає розвивати координацію, що особливо актуально для міських жителів, які так мало часу проводять у русі. Крім того, даний вид спорту допомагає запобігти розвитку плоскостопості. М’язи стопи можуть з віком ставати слабкішими. Катання на скейті зміцнює їх з усіх боків. Цікаво, що катання на скейті дозволяє людині контролювати ситуацію, а це особливо важливо для сучасних людей. Якщо ж заняття скейтбордингом – це ще й предмет досягнень, то піднімається і самооцінка. Чим не плюс?
– Як часто проводяться заняття? Чи відбуваються показові виступи та турніри Ваших учнів?
– Зазвичай тренуємося двічі на тиждень. Періодично відбуваються змагання, які організовуємо ми, або виїзди на змагання, які проводять в інших містах. Також нас запрошують на «Ярмарки спорту», які відбуваються в Тернополі. Зрештою, наші, так би мовити, показові виступи можна побачити у скейт-парках або просто на вулиці.
– Багато дітей мріють стати на дошку, але батьки проти, бо вважають це доволі травматичним видом спорту. Як у такому випадку апелювати до батьків?
– Вони відповідальні за своїх дітей і вирішують, що їм робити. Адекватні батьки не заборонять дитині займатися спортом, неадекватним навіть талмуди статистики не допоможуть. Це травматично рівно настільки, як ходити по тротуару. За 2 роки практики на наших тренуваннях не було жодної травми, більшої за подряпину.
Вікторія Ушакова
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", новини Тернополя, скейтбординг Тернопіль
13344