Ловлю себе на думці, що ми почали забувати смак життя. Погодьтеся, грань між власними та чужими клопотами дуже тонка. Розмежувати їх практично не можливо. Залишається хіба балансувати, щоб не потонути з головою…
З роботи – за «лайк»
Справді, власне стає настільки спільним, що часом нікуди від цього сховатися. Я зараз про соціальні мережі, але не в контексті що ми «загубили реальність», менше часу приділяємо живому спілкуванню і т.д. Все це ви і без мене знаєте. Ця тема має свіжий виток. Адже тепер «лайки» та коментарі не просто стали своєрідним способом самоутвердитись чи зайняти свій час. Акаунт в інтернеті почав реально впливати на людську реальність. Причому часто-густо негативно.
Якось почула від знайомого, що його подругу ледь не вигнали з роботи через «лайк» у Фейсбуці. Вона, мовляв, працює у держустанові, старанно виконує свою роботу, але якось вподобала фото одного із критиків її начальства. І почалося! З роботи зателефонували підвечір і «висповідали», пригрозивши втратою посади. Уявили масштаби маразму? І це неодиночний випадок для Тернополя. Таких чула чимало. Борони Боже когось не того «уподобати», як одразу ставлять під сумнів твою кваліфікацію.
А от просто цікаво, як би виглядало формулювання начальства, якби подругу мого знайомого таки звільнили. Щось на кшталт «не думала в інтересах керівництва у позаробочий час» чи «вчинила дії, що могли призвести до підриву репутації держслужби». Смішно.
Хоча така ситуація може трансформуватисьі в інше русло: якщо ви, приміром, не «лайкнули» допису свого «шефа» чи колеги. Може ж образитись і потім дивитися «косо» цілий тиждень.
Світ таки збожеволів. Найбільше мене потішила розповідь одного депутата, який за«лайками» до свого допису визначає, чи підтримають його ініціативу інші народні обранці. Така собі репетиція перед реальним голосуванням у раді. А якщо ще й його роздуми «передрукують» і додадуть позитивний відгук – то все! Вважай, проект рішення має всі шанси на успіх!
Якщо ж хтось із депутатів не «вподобав» пост, то він хоч і не автоматично, але, швидше за все, проти такої думки. Відповідно варто у нього запитувати, а що ж не так і намагатися при потребі переконати у протилежному.
Фейс-рейтинг
Кажуть, що велика кількість «лайків» під негативним дописом про міську раду «впливає» навіть на мера Тернополя. Для того, щоб втримати баланс, навіть створюють так звані «боти», які коментарями мають втримувати «удар».
Фактично життя тернополян, навіть непублічних, перекочувало у тенета мережі і добряче впливає на процеси ззовні. Чи це добре? Та ні! Чому ж тут радіти? Здавалося б, приватний простір, а перетворили на мірило. Не здивуюся, якщо власники квартир з часом, перш ніж «здавати» житло, перевірятимуть профіль потенційного винаймача. Згодом суспільство піде ще далі. І разом з рекомендаційним листом на роботу проситимуть річний звіт вподобань та коментарів у Фейсбуці.
Можливо, я б не надала цьому явищу особливого значення, якби сама з ним не стикнулася та ще й на свій день народження. Увечері, коли такий-сякий наплив дзвінків ущух, я отримала привітання від давнього друга. Хоча це важко назвати типовим побажанням із серії «щастя-здоров’я». Радше він висловив своє вдоволення тим, скільки людей привітали мене публічно на сторінці у Фейсбуці. На його думку, кожен коментар – це суспільне визнання.
Прикро, що для когось це настільки важливо. На цю тему, до речі, є досить непогана серія із фільму «Чорне дзеркало». В ній описано світ, у якому «рейтинг у соціальних мережах» формує геть усе: від можливості працевлаштуватися до оренди житла. Коли переглядала фільм, то сприймала його більше як щось нереальне, а зараз цілком серйозно замислюсь, що сценарист у чомусь повністю має рацію.
Згідно з сюжетом, головна героїня – це молода дівчина, яка готова на все, аби підняти свій рейтинг у світовій павутині. Причому ці показники відображаються у вигляді проекцій над головами персонажів серіалу. Тобто для того, щоб дізнатися чийсь соціальний статус, не потрібно навіть гортати його сторінку у Фейсбуці.
Хто знає, може з часом і у нас з’являться «рейтинги» над головами. А поки цього не сталося, давайте частіше насолоджуватись життям за межами «віртуалки»!
Джерело: Тижневик "Номер один"
18091