Тернополянину, капітану чоловічої збірної України з біатлону Дмитру Підручному не було рівних у гонці переслідування на чемпіонаті світу, який проходить у шведському Естерсунді. У гонці на 12,5 кілометра наш земляк стартував із 17-секундним відставанням і все одно вирвав світову перемогу, залишивши позаду безумовного лідера світового біатлону, легендарного норвежця Йоханнеса Бьо. Дмитро допустив тільки два промахи на чотирьох вогневих рубежах (вразив 18 мішеней) і продемонстрував чудову швидкість, що дозволило йому першим подолати фінішну стрічку. Чого йому це коштувало, було видно після завершення гонки. Перетнувши лінію, він буквально повалився на сніг, а під час церемонії нагородження Підручний не стримував емоцій – співав гімн України та плакав.
10 фактів про Дмитра Підручного
Народився у спортивній сім’ї
Дмитро Підручний народився 5 листопада 1991 року в селі Острів Тернопільського району, що за 7 км від обласного центру. Батьки майбутнього чемпіона – Володимир та Марія Підручні – були професійними спортсменами, майстрами спорту з лижних гонок. Родина жила поблизу занедбаної тренувальної бази, де Дмитро й почав займатися спортом.
Спортивну кар’єру розпочав із лижних гонок
Першим захопленням Дмитра Підручного були лижні перегони, якими він почав серйозно займатися в 11 років під керівництвом Миколи Опанасюка. Здібного хлопчину помітив відомий тернопільський тренер з біатлону Олег Бунт, який переконав хлопця опанувати новий вид.
Опанував біатлон під керівництвом тренера чемпіонок
Першим тренером Дмитра Підручного у біатлоні став ще один відомий тернопільський фахівець Ігор Починок. Він виховав одразу двох чемпіонок світу – Олену Зубрилову та Олену Підгрушну. Зубрилова у 1999 році виграла одразу три медалі чемпіонату світу, а в 2002 році після зміни громадянства ще раз стала чемпіонкою світу під прапором Білорусі. Підгрушна перемогла у спринті на чемпіонаті світу в чеському Нове-Мєсто у 2013 році, а в 2014-му стала олімпійською чемпіонкою в естафеті в Сочі (Росія).
Одружений на колишній біатлоністці
Дмитро Підручний одружений на колишній біатлоністці Ользі Полещиковій. Весілля справили в 2015 році. Подружжя має трирічну доньку Ірину.
Без особистих нагород
Біатлоніст дебютував у збірній України в 2012 році. До чемпіонату світу в Естерсунді Дмитро Підручний не мав жодної особистої медалі на етапах Кубка світу та чемпіонату світу. До 2019 року найвищим досягненням українця було четверте місце у гонці з масовим стартом на етапі Кубка світу в німецькому Рупольдингу в 2016 році.
Виступав на двох Олімпіадах
У 2014 році Дмитро Підручний дебютував на Олімпіаді. У Сочі в індивідуальній гонці на 20 км він фінішував 55-м, а у складі естафетної команди разом із Сергієм Семеновим, Артемом Примою та Андрієм Дериземлею став дев’ятим.
У 2018 році у Пхьончхані Підручний уже був лідером збірної України. Проте й на своїх других Іграх виступив не найкращим чином. У спринті посів 21-е місце, а у гонці переслідування був 34-м.
«Золото» Універсіади
Першого помітного міжнародного успіху Дмитро Підручний досягнув у 2013 році на Універсіаді в італійському Трентіно. Там він виграв гонку з масовим стартом, здобув «срібло» у змішаній естафеті та «бронзу» в спринті. Утім переоцінювати вагомість цих досягнень не варто, адже рівень конкуренції на студентських іграх не йде у жодне порівняння з етапами Кубка світу.
Чемпіон Європи в естафеті
Медалі чемпіонату Європи у біатлоні цінуються набагато вище, але й ці змагання є другорядними та збирають найближчий резерв провідних збірних. Українська команда на континентальні першості зазвичай возить основний склад та здобуває багато медалей (у тому числі задля президентських стипендій). Відзначитися на ЧЄ вдалося й Дмитру Підручному. У 2015 році в естонському Отепяя він разом з Артемом Тищенком, Сергієм Семеновим та Андрієм Дериземлею виборов «срібло» в естафеті. А в 2018 році в італійському Ріднау виграв «золото» у змішаній естафеті з Артемом Примою, Юлією Журавок та Іриною Варвинець.
Три медалі у змішаній естафеті
У змішаній естафеті Дмитро Підручний здобув і свої найбільші перемоги на етапах Кубка світу. У 2015 році він із Семеновим, Варвинець та Валею Семеренко взяв «бронзу» в Нове-Мєсто. У 2017 році українці повторили бронзовий успіх на етапі у фінському Контіолахті, де з Підручним виступали Семенов, Варвинець та Ольга Абрамова. А на старті нинішнього сезону в Фінляндії збірна України стала у змішаній естафеті другою – разом з Підручним бігли Прима, Віта Семеренко та Анастасія Меркушина.
Став першим чемпіоном світу серед чоловіків в історії України
Зважаючи на попередні результати Підручного, про перемогу на чемпіонаті світу в Естерсунді годі було мріяти. Але у Швеції Дмитро здивував уже в спринті, де йому не вистачило 0,3 секунди до «бронзи».
Гонку переслідування українець розпочинав четвертим, і здавалося, втратив шанси на нагороду, коли припустився двох промахів на першій стрільбі. Та надалі хибили й суперники, а Підручний, навпаки, розбивав усі мішені.
Кульмінація настала на останньому вогневому рубежі, коли лідер гонки, норвежець Йоханнес Бьо, заробив одразу три штрафних кола, а українець пішов на останнє коло дистанції першим. Намагання найсильнішого біатлоніста світу наздогнати тернополянина виявились марними. Дмитро Підручний здобув «золото» та став першим в історії українського чоловічого біатлону чемпіоном світу.
КОМЕНТАР
Дмитро Підручний, чемпіон світу:
– Важко взагалі повірити, що у мене є золота медаль. Я розраховував на цьому чемпіонаті світу взяти якусь медаль, але навіть не міг уявити, що це буде «золото». Не тільки початок був важкий (два промахи на першому вогневому рубежі, – авт.), а й уся гонка. Чесно кажучи, мені біглося сьогодні набагато важче, ніж у попередніх двох. Я відчував деякі проблеми з відновленням після спринту, тому що там віддав усі сили, які мав, і було досить важко зібратися на гонку переслідування й показати результат. Вірив у подіум до останнього, тому що знав, які сьогодні погодні умови і як важко було на пристрілюванні на стрільбі стоячи. Кожен рубіж, кожен постріл – це був шанс бути вище і вище. Останнє коло був просто божевільним! Я з перших метрів пішов на весь максимум, бо розумів, що за мною йде не якийсь там спортсмен, і для нього ці 15 секунд можуть бути абсолютно невідчутними у порівнянні зі мною. Я розумів, що треба бігти з перших метрів і до кінця, показувати все, на що здатний. Дуже приємно, і для мене це велика честь, що саме мені вдалося “вкрасти” у Йоханнеса «золото». Подивимося, чи вдасться це комусь ще на цьому чемпіонаті.
Джерело: Тижневик "Номер один"
10395