Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду розглянула апеляційні скарги захисника обвинуваченого Романа Б. та представника потерпілої Людмили П. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2022 року.
Як встановлено судом першої інстанції, 21 січня 2021 року, приблизно о 18 год. вечора Роман Б. керував технічно-справним автомобілем “Фольксваген Пасат” та рухався вул. Бродівською м. Тернопіль у напрямку вул. Збаразька зі швидкістю 45-50 км/год. Під час руху водій не був достатньо уважним і належно не стежив за дорожньою обстановкою. Тож, наблизившись до нерегульованого пішохідного переходу напроти зупинки громадського транспорту “АРС Кераміка”, він вчасно не відреагував, коли на пішохідний перехід вийшла і спокійний кроком почала переходити вулицю пенсіонерка Людмила П. Водій Роман Б. не зменшив швидкість і не загальмував, надаючи дорогу пішоходу, а вчинив на неї наїзд. У результаті дорожньо-транспортної пригоди 74-річна потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2022 року Романа Б. визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження) та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено йому 2 роки іспитового строку з покладенням відповідних обов’язків.
Цивільний позов потерпілої задоволено частково та стягнуто з Романа Б. 100 тис. грн моральної шкоди.
До відома: санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3-ох до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3-ох років або без такого.
Не погодившись із судовим рішенням, захисник обвинуваченого та представник потерпілої подали апеляційні скарги і просили вирок суду першої інстанції змінити. Так, захисник обвинуваченого просив зменшити розмір відшкодування моральної шкоди потерпілій до 50 тис. грн. Оскільки вважав, що при вирішенні цивільного позову суд не врахував матеріальний стан його підзахисного. Роман Б. отримує мінімальну заробітну плату, має на утриманні неповнолітню дочку. Разом із тим, родина не має власного житла, а витрати на оренду квартири в гуртожитку становлять вагому частку його доходу. Також просив врахувати, що Роман Б. повністю відшкодував потерпілій матеріальну шкоду та частково – моральну.
Натомість представник потерпілої просив змінити вирок суду в частині покарання і призначити Роману Б. максимальне покарання, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, – 8 років позбавлення волі із позбавленням права 3 роки керувати транспортними засобами. А також стягнути з нього на користь потерпілої 500 тис. грн моральної шкоди.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, погодилась із висновком суду першої інстанції щодо доведення винуватості Романа Б. у вчиненні інкримінованого йому злочину та з класифікацією його дій.
Разом із тим, доводи представника потерпілої щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення колегія суддів визнала необґрунтованими. При цьому колегія суддів вказала, що Роман Б. вчинив хоч і тяжкий, але неумисний злочин, у скоєному він щиро розкаявся, до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання і роботи характеризувався позитивно, добровільно відшкодував Людмилі П. завдану матеріальну та частково – моральну шкоду, під час лікування цікавився станом її здоров’я.
Також необґрунтованими колегія суддів визнала вимоги представника потерпілої застосувати до обвинуваченого додаткове покарання й позбавити Романа Б. права керувати транспортними засобами. Обвинувачений працює водієм, а таке рішення призведе до втрати ним основного джерела доходу, негативно вплине на забезпечення його життєдіяльності та унеможливить подальше відшкодування моральної шкоди потерпілій.
Однак колегія суддів визнала слушними доводи представника потерпілої про необхідність збільшити Людмилі П. розмір грошового відшкодування. Не зважаючи на довге лікування, літня пані так і не змогла повноцінно відновити своє здоров’я, самостійно пересуватись й потребує стороннього догляду, тому змушена постійно знаходитись у квартирі. Що додало їй душевного болю. Тож, враховуючи практику ЄСПЛ, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів визнала обґрунтованим встановити розмір відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди у сумі 200 тис. грн, яка підлягає стягненню з обвинуваченого. Також задоволено клопотання представника потерпілої стосовно стягнення з Романа Б. витрат на правову допомогу.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого Романа Б. залишила без задоволення, апеляційну скаргу представника потерпілої Людмили П. задовольнила частково. Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 23 травня 2022 року змінила в частині вирішення цивільного позову. Із Романа Б. на користь потерпілої стягнуто 200 тис. грн моральної шкоди та 12 тис. грн понесених нею витрат на правову допомогу. В решті вирок суду залишено без змін, повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: суд
9538