У липні 2022 року громадянин України Івана К., радикально налаштований проти дій органів державної влади України, реалізував свій злочинний умисел і добровільно обійняв посаду слідчого у так званій “народній міліції”, створеній російською федерацією у тимчасово окупованому м. Каховка Херсонської області.
Надалі, не пізніше січня 2023 року добровільно зайняв посаду “старшого слідчого” у незаконному правоохоронному органі так званого “відділу міністерства внутрішніх справ російської федерації “Каховський” ГУ МВС РФ по Херсонській області” та не пізніше 21 лютого 2023 р. добровільно обійняв аналогічну посаду у так званому “міністерстві внутрішніх справ рф “Новокаховський” ГУ МВС РФ по Херсонській області”, створених на тимчасово окупованій території Херсонської області.
При цьому Івана К. отримав формений одяг і “службове посвідчення” працівника правоохоронного органу.
Перебуваючи на посаді “старшого слідчого” незаконного правоохоронного органу, Іван К. у м. Нова Каховка Херсонської області здійснював злочинні завдання незаконного правоохоронного органу та заради досягнення злочинної мети окупаційної адміністрації держави-агресора з 21 лютого 2023 року розслідував кримінальні справи.
Розгляд даного провадження здійснено у порядку спеціального судового провадження (in absentia).
Вироком Тернопільського міськрайонного суду від 12 листопада 2025 року 53-річного Івана К. визнано винним у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території (ч. 7 ст. 111-1 КК України), та призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі з позбавленням права 15 років обіймати посади у правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування та органах, що надавали публічні послуги, з конфіскацією всього належного йому майна.
До відома:
санкція ч. 7 ст. 111-1 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років, з конфіскацією майна або без такої.
Не погодившись з судовим рішенням, захисник обвинуваченого подав апеляційну скаргу та просив даний вирок скасувати і виправдати його підзахисного через недоведеність вини та закрити кримінальне провадження.
Вважав, що місцевий суд фактично ототожнив сам факт перебування Івана К. на тимчасово окупованій території та складну соціально-економічну ситуацію з добровільною співпрацею з окупаційною владою, не перевірив обставин можливого психологічного тиску й відсутності реальної свободи вибору, що суперечить вимогам кримінального закону щодо встановлення добровільності колабораційної діяльності.
У судовому засіданні Тернопільського апеляційного суду колегія суддів, детально перевіривши та проаналізувавши матеріали кримінального провадження в межах поданої апеляційної скарги, прийшла до висновку, що суд першої інстанції виніс законне та обґрунтоване рішення і підстав для його скасування немає.
Так, винуватість Івана К. повністю доведена;
- показаннями свідків, які у суді вказали, що обвинувачений обіймав посаду слідчого в окупаційній міліції, ходив у формі поліцейського з шевронами, пропонував їм співпрацю з окупаційною владою, відкрито, як до окупації м. Каховка, так і після підтримував проросійську позицію. А саме приходив до лікарні й вимагав надати йому офіційні документи російською мовою. На ринку зобов’язував підприємців здійснювати розрахунки у російських рублях. Також вони впізнали його на пред’явлених фотографіях як особу, котра перебувала на посаді слідчого у лавах т. зв. “народної міліції”.
- публікаціями у соцмережі “Facebook” та на сайтах загальнодоступних ресурсів всесвітньої мережі інтернет, зокрема, “Центру журналістських розслідувань” як про особу, котра перейшли на бік окупантів;
- протоколами результатів проведення негласної слідчої (розшукової) дії, у тому числі інформації, знятої з електронної скриньки обвинуваченого;
- висновками експертів тощо.
Щодо твердження захисника, що місцевий суд безпідставно здійснив судовий розгляд за відсутністю обвинуваченого, то колегія суддів указала, що органом досудового розслідування та судом вжито всі можливі заходи для вручення Івана К. повідомлення про підозру у спосіб, визначений КПК України (відповідно до ч.1 ст. 278, ч.1, 2 ст. 135 КПК України). Виклики на судові засідання здійснювались шляхом публікації повісток у загальнодержавній газеті “Урядовий кур’єр” та на офіційному вебсайті суду. Захист прав обвинуваченого здійснював професійний адвокат.
Погодився апеляційний суд і з обраними місцевим судом видом та мірою покарання, оскільки Іван К. скоїв особливо тяжкий злочин (ст. 12 КК України), його дії становили загрозу для основ національної безпеки України, вчинені в умовах воєнного стану. Обставин, що пом’якшували чи обтяжували покарання – не виявлено, тому колегія суддів погодилась із висновком, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства. А визначений міськрайонним судом вид і розмір основного та додаткового покарання відповідали тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого, були необхідними й достатнім для виправлення Івана К. і попередження вчинення ним нових злочинів.
Зважаючи на наведене, колегія суддів Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишила без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 12 листопада 2025 року – без змін, – повідомляє пресслужба Тернопільського апеляційного суду.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
5941