Війна в Україні призвела до збільшення кількості людей з інвалідністю. Аби підтримати постраждалих, серед яких є як цивільні, так і військові, в державі працюють над створенням та облаштуванням нових робочих місць.
У Головному управлінні Національної поліції в Тернопільській області сьогодні серед цивільного персоналу працює 12 людей з інвалідністю. Серед них троє – ветерани війни. Цьогоріч на посади операторів лінії “102” працевлаштувалися Назар Вікторовський та Андрій Дудар. Обоє чоловіків з початку повномасштабного вторгнення добровольцями стали на захист України. Під час несення служби на Донеччині отримали важкі поранення.
“Я дуже радий, що є така робота. Друзі підказали, що є вакансія в поліції цивільна і я одразу погодився, бо роботу таким як я важко знайти. А тут державна робота в центрі міста”, – каже Назар.
Тернополянин втратив обидві ноги, але не втратив жаги до життя. У цивільному житті чоловік працював помічником машиніста тепловоза, був за кордоном. 28 лютого 2022 року вступив добровольцем до лав Збройних Сил, а вже 9 липня під час бою біля Бахмута в п’ятиповерховий будинок прилетіло три ракети. Багато хлопців загинуло.
“У будинок, де я був на другому поверсі, прилетіли ракети. Будинок завалився. Під завалами я провів 19 годин. Мене витягнули, але ніг врятувати не змогли”.
Назар пережив уже 7 операцій, у чоловіка відмовляли нирки, його “накривала” важка депресія, але він вистояв і йому пощастило потрапити на протезування у Нідерланди.
Андрій Дудар в органах внутрішніх справ ще з 2004 року. У 2014, коли почалася неоголошена війна, він у складі зведеного загону, поїхав у відрядження в Попасну. Під час однієї з поїздок отримав поранення. У 2016 році Андрій вийшов на пенсію як інвалід війни. Проте після повномасштабного вторгнення росії Андрій вступив у лави ЗСУ. Спочатку ніс службу на кордоні Сумської області, а потім його підрозділ перекинули в Часів Яр.
“Ми вже там боронили нашу державу від російського загарбника на околицях міста Часів Яр – канал Сіверський Донець-Донбас. І вже там я отримав своє друге осколкове поранення в кисть правої руки. Я одразу не усвідомив, що поранений і евакуйовував побратима. А вранці попав до медиків, які констатували поранення. Після цього почалися лікарні, відновлення та реабілітації”.
Героям часу впадати в депресію та опускати руки не залишається – на роботі вони в оточенні колег, а дома їх завжди очікують люблячі родини. У Андрія – троє дітей та онучка, а в Назара маленька донечка.
“Ми цим людям повинні бути постійно вдячними за їхню мужність та відвагу. Я знаю, що такі люди не люблять, щоб їх жаліли, але зауважу, що всі вони пішли на фронт добровольцями. І надалі, незважаючи на проблеми із здоров’ям, вони хочуть бути корисними для суспільства. Ми будемо максимально давати можливість таким людям адаптуватися до суспільства, щоб вони зрозуміли, що вони нам потрібні”, – зазначив начальник Головного управління Нацполіції в Тернопільській області Сергій Зюбаненко.
Джерело: ПЕРШИЙ онлайн
Мітки: люди з інвалідністю, поліція, робота
3691