Сьогодні, 2 листопада, у село свого дитинства, у Лозову, назавжди повернувся Сергій Гайдуцький, котрий загинув 23 жовтня, боронячи Україну від російських окупантів.
Про життя хлопця, його мужність і непохитність потрібно писати книги і знімати фільми. Доля часто випробовувала Сергія, багато хто на його місці уже давно зламався б. Тільки не він! Батька, який покинув сім’ю, хлопець навіть не пам’ятав. Коли йому було 13, померла мама. Опікувався сиротою його двоюрідний брат.
Сергій навчався у Тернопільській спеціалізованій школі I-III ст. №29 та в технічному коледжі. Опісля вступив до технічного університету. Був дуже талановитим ІТ-шником. У 2015-2016 роках служив у Збройних Силах України, боровся з сепаратистами в зоні АТО. Отримав поранення, горів у бліндажі, сильно обпік ноги, але тоді залишився живим.
Коли почалася повномасштабна війна, пішов добровольцем на фронт. Під час боїв на передовій дуже сильно захворів – застудив нирки. Його у тяжкому стані доправили до лікарні. Підлікувався – і знову в бій. Загинув на Херсонщині під час наступальної операції. Атака була успішною, бійці вже прорвали оборону рашистів. Але… вже на завершенні бою наш земляк загинув.
Поховали Сергія біля могили матері.
Висловлюємо щирі співчуття родичам та друзям загиблого. Вічна пам’ять тобі, наш Герою!
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: Лозова, Сергій Гайдуцький
6171