Дивне це місто Тернопіль. Воно різне, його мешканці, попри різні негаразди, привітні, але інколи і їх шляки трафляють. Поведемо мову про під’їзди до будинків та прибудинкові території.
Після децентралізації в міському бюджеті Тернополя з’явилося достатньо коштів, щоб проводити різного роду ремонтні роботи. І влада вхопилася за цю тему, виділяючи значні кошти на ремонт доріг та прибудинкових територій. Асфальт кладуть, бруківку встеляють. Тернополяни, грішним ділом, подумали, що влада змінилася і стала думати про них. Можу всіх розчарувати. Чомусь у Файному місті так стається, що ці блага цивілізації отримують у першу чергу ті вулиці і будинки, які, по-перше, мають впливових, а головне «потрібних» депутатів, по-друге, є цікавими для місцевої влади у плані наступних виборів.
Така в Україні виборча система до органів місцевого самоврядування, що далеко не кожен округ має свого депутата. Хоча деякі привілейовані отримали аж двоє слуг народу. Подібні приклади маємо в рідному Тернополі. І замість того, щоб рівномірно поділити місто між усіма депутатами, одні, а то й двоє, тягнуть ковдру на свій бік (читай округ), а іншим не дістається нічого або крихти з барського плеча.
Подібну двозначність довелося нещодавно побачити у мікрорайоні «Канада». Верхня її частина має активного депутата, який, застосовуючи різні важелі впливу, намагається вибити з бюджету гроші на свій округ. Ця ситуація різко контрастує з нижньою «Канадою», яка другий рік залишається сиротою. Проїхати до будинків можна хіба що на позашляховику, яма на ямі, одна більша за іншу. А все через те, що у попередній каденції люди собі вибрали депутата ні рибу, ні м’ясо, а в нинішній – навіть такого немає. Пробував дізнатися, може, комусь «повішали» проблемний округ (подібних «бездепутатських» округів у Тернополі є кілька). І дійсно, є такий, але, схоже, він і сам про це не знає, тому користі від такого народного обранця як із козла молока.
Саме останні слова, як жодні інші, підходять для характеристики депутата з іншого округу – район вулиці Чернівецької. Це лікар-анестезіолог, який за вірну службу був винагороджений посадою головного лікаря, а за те, що пішов проти волі партії, був виключений з її лав.
Місцеві мешканці підозрюють, що нога цього депутата жодного разу не ступала по його ж округу. Бо якби ступила хоч раз, то обов’язково втрапила б у яму або калабаню. Те, що цей мікрорайон досі не ощасливили не тільки бруківкою, а бодай ямковим ремонтом, має логічне пояснення: тут надто мала щільність виборців на квадратний метр, а тому особливого інтересу на виборах лояльність мешканців Чернівецької не викликає.
Але не тільки відсутністю депутата чи його технічною присутністю на округу можна пояснити біди одних і умовне жирування інших мешканців міста. За ініціативи міського керівництва, не всі депутати отримують гроші для проведення «роботи» на територіях своїх округів. Є ті обранці народу, які гроші на ремонт доріг та будинків отримують постійно, а інші або не отримують зовсім, або вряди-годи. І все через те, що одні депутати входять до провладної коаліції і мають для здійснення депутатської діяльності стабільне бюджетне фінансування. Інші, так звані опозиціонери, отримують дулю з маком. Про це нещодавно побідкався голова фракції «Громадянська позиція» Петро Ландяк: «Знаєте, мене і моїх виборців однаково болить, коли Сергій Надал (міський голова Тернополя, – авт.) за п’ять років, з 2011-го по 2015-й, через мою принципову позицію не виділив на мій округ жодної гривні». Також пан Ландяк повідомив, що троє депутатів з його фракції у 2016 році на округи отримали по 0 гривень! Виявляється, в Тернополі є правильні депутати, а є неправильні. А якщо влада розділила слуг народу саме за таким принципом, то, за аналогією, у неї є свої і не свої тернополяни.
Чи доживемо колись до того часу, коли всі мешканці Тернополя будуть рівними і незалежно від примх влади чи позиції депутата заслуговуватимуть на покращення інфраструктури свого будинку, двору чи міжбудинкового кварталу.
Віталій Попович, головний редактор «Номер один»
Джерело: Тижневик "Номер один"
2639