Незважаючи на те, що ми живемо у цивілізованому світі і вже давно звільнені від кріпосного права, рабство нікуди не зникло, а лише набрало більш сучасних форм. Згідно з даними Міжнародної організації з міграції, з 1991 року жертвами торгівлі людьми стали понад 230 тисяч наших співвітчизників, і це лише офіційна цифра, насправді тих, хто потрапив на гачок работорговців, значно більше.
Росія – країна, де українці найбільше зазнають утисків та насильства
Рабовласництво вважається злочином в усіх країнах світу, проте торгівля людьми із давніх віків є доволі прибутковою справою. За даними Global Slavery Index (Глобальний індекс рабства), близько 36 млн. чоловіків, жінок і дітей із 167 країн перебувають у рабстві. Не оминула ця проблема й Україну. Зважаючи на нелегальний характер цієї діяльності, справжній масштаб проблеми визначити дуже важко. Сучасне рабство – це торгівля людьми, яка включає вербування, приховування, передачу або одержання людей з метою подальшої експлуатації всередині країни та поза її межами. Такий вид заробітку вважається одним із найприбутковіших у кримінальному світі після торгівлі зброєю і наркотиками. Воно проявляється у таких формах, як примусова праця, сексуальна експлуатація, жебрацтво, примусова участь у збройних конфліктах, торгівля людьми з метою вилучення органів, дитяча порнографія.
Якби хтось подумав, що наших співвітчизників вивозять лише за кордон, то це не так. Людину можуть ошукати, продати, експлуатувати в межах своєї власної країни. Найбільш поширеним є перевезення людей із сільської місцевості та з невеличких містечок до великого міста чи до курортних територій з метою трудової чи сексуальної експлуатації або примусу до жебракування.
Усупереч стереотипам страждають від торгівлі людьми не тільки жінки, а й чоловіки, діти і навіть кволі старі люди. Якщо у перших двох випадках найчастіше це сексуальне і трудове рабство, то дітей, старих і людей з інвалідністю використовують для примусового жебрацтва. Наймолодшій постраждалій, яка отримала допомогу в Україні, було 3 роки, а найстаршій – 83.
Ще на початку 90-х наші співвітчизники почали залишати Україну в пошуках кращої долі та заробітку за кордоном, на сьогодні процес міграції тільки посилився, виною цьому – скрутне становище, війна на сході, зниження рівня життя. Дуже часто ті, хто прямує на заробітки, забувають про особисту безпеку і з великою охотою погоджуються на сумнівні пропозиції.
Багато людей знають про проблему торгівлі людьми з повідомлень у пресі, соціальної реклами на телебаченні, білбордів… Але мало хто усвідомлює її масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним.
Існує стереотип, що лише малоосвічені люди можуть стати жертвами торговців людьми. За статистикою МОМ, 54% жертв торгівлі людьми мають вищу або неповну вищу освіту.
До речі, якщо хтось думає, що наших жінок в основному перевозять в Італію, Іспанію, Німеччину, Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль, то це не так. Найбільш небезпечною в плані рабства є Російська Федерація. Багато українців навіть не вважають це “закордоном”. Відсутність візового режиму, володіння мовою і нібито заможніше життя російських громадян підштовхують наших співвітчизників погоджуватись на сумнівні пропозиції. Однак Росія зараз – основна країна призначення для українських жертв. На її територію припадає 37% потерпілих. Друге місце займає сусідня Польща, а на третьому – Туреччина.
Тим, хто мріє отримати роботу за кордоном, слід звернути увагу на наступну інформацію: торговці людьми діють через агенції із працевлаштування та служби знайомств. Також вони розміщують брехливі оголошення в газетах та на стендах, звертаються із пропозиціями просто на вулиці, допомагають матеріально, щоби затягнути людину в боргову кабалу. Часто торгівцями живим товаром виявляються добрі знайомі чи друзі, причому значний відсоток серед них – жінки.
Як вберегти себе від обману і куди звертатися за допомогою?
Перш за все рекомендується зібрати максимальну кількість інформації про роботодавця, в ідеалі – поспілкуватися з тими людьми, які вже у нього працювали. Зазвичай під фальшивими обіцянками заробити шалені гроші захований гачок, на який цілком ймовірно зможе потрапити довірлива людина. По-друге, перед виїздом за кордон потрібно записати контакти українських представництв у країні працевлаштування, організацій, що можуть надати допомогу, та запам’ятати номери національної «гарячої» лінії з консультування мігрантів. Довіряйте свої документи лише уповноваженим посадовим особам (працівникам прикордонних служб, поліції тощо). В жодному разі не залишайте свій паспорт у якості застави та не віддавайте його роботодавцям «для реєстрації» або з інших причин. Зберігайте копії всіх важливих документів (віза, закордонний паспорт, національний паспорт, страховий поліс, контракт, запрошення тощо) у безпечному місці окремо від оригіналів. Підтримуйте постійний контакт із родичами та близькими, повідомляйте їм про зміну місця роботи або проживання. Такі, здавалось би, прості правила в рази зменшують ваші шанси стати сучасним рабом.
«У нас відібрали паспорти та почали бити. Коли ми були вже ледь живі, сказали, що повинні працювати абсолютно безкоштовно»
Про історію 19-річного тернополянина Ярослава ми дізналися випадково, він студент технікуму. З етичних міркувань прізвища не вказано.
«Я мешкаю з батьками, мати хворіє, єдине джерело доходу в нашій родині – пенсія батька. Після закінчення навчання разом із товаришем отримали пропозицію підзаробити на будівництві дитячого садочка в Москві. Нам пообіцяли проживання у міні-готелі, зарплату 1200 доларів на місяць. Я позичив гроші у знайомих, щоби купити квитки до Москви, дорогою з товаришем раділи такому шансу заробити та допомогти батькам. На залізничному вокзалі нас зустріли, посадили у машину та відвезли у передмістя. Там у нас відібрали паспорти та почали бити. Коли ми були вже ледь живі, сказали, що повинні працювати абсолютно безкоштовно, доки не відпрацюємо витрачені на нас гроші. Ми жили у сараї, спілкуватися з іншими робітниками нам заборонили, робочий день тривав щонайменше 14 годин.
Одного разу мого товариша штовхнув охоронець, він упав і порізав руку об лезо лопати. Лікарів обробити рану не було. Через декілька днів у Антона піднялася температура, рука почала гноїтися, з кожним днем він почувався все гірше. Вночі до нас у сарай прийшов головний охоронець, кинув на ліжко паспорти, гроші на квитки і сказав, щоби за годину нас тут не було. Ми похапцем зібралися, дісталися до вокзалу, там купили квитки на потяг і повернулися додому.», – розповів про своє трудове рабство Ярослав.
На Тернопільщині 30 осіб отримали статус постраждалих від торгівлі людьми
Щороку 18 жовтня в Україні відбувається ряд заходів з нагоди Європейського дня боротьби з торгівлею людьми. Тернопільщина не стала винятком, зокрема в Тернополі відбулася прес-конференція з нагоди цього дня. На ній ішлося про реалізацію програми протидії торгівлі людьми, практики розслідувань та кримінальне переслідування таких злочинів, захист і надання допомоги тим, хто від них постраждав.
– Протидія торгівлі людьми – це ганебне явище, яке ще існує в XXI столітті і приносить злочинцям великі кошти. За даними статистики, з 1991 року в Україні понад 230 тисяч людей постраждали від цього. На жаль, це явище є і у нас в області. Людей вивозять за кордон і вони потрапляють у сучасне рабство.
У нас в області першою в Україні прийнято обласну програму протидії торгівлі людьми на 2016-2020 роки. Усього в області 30 осіб отримали статус постраждалих від торгівлі людьми. З них 9 у 2018 році. Ще для 6 осіб готуємо пакет документів для визнання їх такими, що постраждали від торгівлі людьми.
Також ми проводимо навчання для лікарів-терапевтів, де розповідаємо, як виявити осіб, що постраждали від торгівлі людьми. Такі ж навчання провели для представників міграційної служби. Наше завдання – попередити і поінформувати.
Особи, які отримали цей статус, можуть розраховувати на медичну, юридичну та грошову допомогу в розмірі трьох прожиткових рівнів, – повідомив начальник управління сім’ї, молоді та спорту Тернопільської ОДА Ігор Чорний.
Начальник відділу по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції у Тернопільській області Олександр Буняк розповів, що Нацполіція зосереджує свою увагу безпосередньо на виявленні вербувальників та осіб, що експлуатують наших громадян.
– Цього року задокументовано 9 фактів торгівлі людьми. По 7 фактах кримінальні провадження направлено у Тернопільський міськрайонний суд. А по 2 фактах на даний час проводяться негласні слідчі пошукові дії. Цього року ми документували лише сексуальну експлуатацію. Це група осіб, яка відправляла наших дівчат у республіку Польща для надання секспослуг. Також задокументована одна група, яка вербувала дівчат для виїзду за кордон – в Туреччину та Об’єднані Арабські Емірати у борделі для надання секспослуг. Вербувальники за кожну дівчину отримували від 500 до 1000 доларів. Вербування здійснювалось за допомогою інтернету, шляхом шахрайських дій. Спочатку потерпілим обіцяли прибирання, згодом у них забирали паспорти або просто залякували, змушуючи до такої праці, – відзначив Олександр Буняк.
Також в цей день у Тернополі відбулася мирна хода за участю студентів, громадських організацій та державних соціальних структур на знак підтримки людей, що опинилися в рабстві. Учасники пройшли ходою від Архікатедрального собору до вулиці Руської та зупинилися на Театральному майдані. Акція була мовчазною, таким чином учасники висловлювали свій протест проти торгівлі людьми. Волонтери розповсюджували інформаційні буклети, у яких розповідалось, як не потрапити у рабство та куди звернутись, якщо така біда спіткала людину…
Джерело: Тижневик "Номер один"
37238