Зведений на мальовничому пагорбі над річкою Стрипою замок століттями відігравав ключову роль у захисті регіону, був свідком багатьох історичних подій та зазнав значних змін. Розповідаємо про історію виникнення замку, його архітектурні особливості, причини занепаду та сучасний стан.
Як з’явився замок у Бучачі
фото: скриншот з відео Roman Brechko
Бучацький замок має давнє історичне коріння, яке сягає часів Київської Русі. Перша письмова згадка про Бучач датується 1260 роком, коли, ймовірно, на цьому місці вже існував дерев’яний замок, зведений місцевими руськими магнатами для захисту міста.
Однак перша документально підтверджена згадка про кам’яний замок відноситься до 1379 року, коли польський шляхтич Михайло Адваніц збудував укріплення разом із костелом. У цей період Галичина була ареною боротьби між Польським королівством, Литовським князівством і місцевими феодалами, що робило необхідним зведення потужних оборонних споруд.
У 1401 році сини Михайла Адваніца прийняли прізвище Бучацькі, поклавши початок впливовому роду, який протягом наступних століть розвивав замок і місто.
У XVI–XVII століттях замок перебудувала родина Потоцьких-Мовіле у ренесансному стилі, що додало йому не лише оборонних, а й репрезентативних функцій. У цей період замок часто зазнавав руйнувань, але його постійно відбудовували. Так Бучацький замок став важливим центром регіону, виконуючи адміністративні, військові й економічні функції.
Замок неодноразово ставав ареною бойових дій. Але у XVII столітті фортецю настільки добре зміцнили, що в часи козацьких повстань її не могли захопити. Та все змінилося наприкінці століття. У 1672 році замок узяли в облогу османські війська. За легендою, обороною керувала дружина Потоцького, Тереза, яка змусила яничарів відступити. Проте в 1676 році турки повернулися і сильно зруйнували фортецю, що стало початком її поступового занепаду.
Архітектурні особливості
фото: Вікіпедія
Бучацький замок розташований на скелястому підвищенні над річкою Стрипою, а це забезпечувало природний захист. Його архітектура поєднує елементи середньовічної фортифікації та ренесансного стилю, що відображає різні етапи його розвитку.
Замок має трикутну форму, що відповідає рельєфу місцевості. Найстаріша частина, зведена наприкінці XIV століття, розташована на північному мисі над Стрипою. Її стіни, побудовані з червоного та світлого пісковику з вапном, збереглися частково й досі вражають своєю міцністю. Найміцніша півкругла стіна з двома бастеями виходить на південну частину міста, до вулиці Замкової, і була призначена для захисту від основних загроз.
У XVI–XVII століттях на території замку з’явився палац у ренесансному стилі, який слугував резиденцією для власників. Цей палац, на жаль, не зберігся до нашого часу, але його залишки свідчать про вишуканість архітектури того часу.
За переказами, замок мав мережу підземних ходів, які вели до різних частин міста, зокрема до Підзамочка та Монастирка. Вхід до одного з льохів зберігся поблизу круглої вежі, де можна побачити арчасті склепіння.
Замок мав товсті оборонні мури (до 3,5 метра завширшки), круглі та квадратні башти, а також бастеї, які забезпечували ефективний захист від артилерійських атак. Його розташування на пагорбі дозволяло контролювати околиці, що робило замок важкодоступним для ворогів.
Причини занепаду фортеці
фото: Вікіпедія
Занепад Бучацького замку почався наприкінці XVII століття і був спричинений насамперед частими війнами, які точилися тоді в регіоні. Руйнування замку турками в 1676 році стало переломним моментом. Хоча Ян і Микола Потоцькі частково відбудували фортецю в 1687 році, вона вже не повернула своєї колишньої могутності.
У XVIII столітті, коли загроза з боку Османської імперії та татарських набігів зменшилася, замок поступово втратив своє стратегічне значення. Оборонні споруди перестали бути пріоритетом, а їх утримання вимагало значних ресурсів. Тому вже на середину XVIII століття замок вважався занедбаним. Справу довершив розподіл Речі Посполитої, адже нова австрійська влада не бачила потреби у відновленні цього старого замку.
На початку XIX століття власники замку, Павло та Каєтан Потоцькі, дозволили місцевим жителям розбирати мури для використання каменю як будівельного матеріалу. Це призвело до значного руйнування фортеці. Під час австрійського панування в XIX столітті замок неодноразово розбирали для потреб міста.
У XIX–XX століттях у замку не проводили серйозних реставраційних робіт, що призвело до його остаточного занепаду.
Сучасний стан замку
фото: Вікіпедія
Сьогодні Бучацький замок, а вірніше його руїни, перебуває в аварійному технічному стані та потребує термінових консерваційних робіт. Та попри руйнування, він залишається важливою туристичною атракцією міста Бучач, що приваблює відвідувачів своєю історією та мальовничим розташуванням.
До сьогодні збереглися фрагменти оборонних мурів, кругла вежа й арчасті склепіння підземних ходів, які дозволяють уявити велич замку в минулому.
Замок відкритий для відвідувачів, а з його пагорба відкривається чудовий краєвид на місто Бучач. Проте відсутність систематичних реставраційних робіт і фінансування ставить під загрозу збереження цієї пам’ятки.
На території замку проводять поодинокі екскурсії, краєзнавчі дослідження і вистави. Місцеві активісти й історики періодично звертають увагу на необхідність збереження замку, але значних зрушень у цьому напрямку поки не відбулося.
Легенди Бучацького замку
фото: teren
За свою довгу історію Бучацький замок став місцем ще й численних легенд. Давня історія, війни, облоги й таємничі підземелля породили низку захопливих оповідей.
Легенда про Терезу Потоцьку й оборону замку
Одна з найвідоміших легенд розповідає про героїчну оборону замку в 1672 році, коли османські війська взяли в облогу Бучач. Згідно з переказом, чоловік Терези Потоцької, власник замку, був відсутній, і обов’язок захищати фортецю ліг на її плечі. Тереза, смілива та рішуча, організувала оборону, надихаючи гарнізон і місцевих жителів. Легенда стверджує, що вона особисто керувала захистом, розставляла воїнів на мурах і навіть вигадала хитрість, щоб налякати яничарів. За однією з версій, вона наказала запалити вогнища й імітувати присутність великого війська, що змусило турків відступити. Хоча історичні джерела не повністю підтверджують цю історію, образ Терези як відважної захисниці замку став символом жіночої мужності в Бучачі.
Таємничі підземні ходи та скарби
Бучацький замок славиться легендами про розгалужену мережу підземних ходів, які, за переказами, з’єднували його з різними частинами міста й околиць. Кажуть, що ці тунелі вели до монастиря отців Василіян, до Підзамочка, а деякі навіть стверджують, що один із ходів простягався аж до сусіднього Язловця. У цих підземеллях, за легендою, ховалися захисники замку під час облог, переховували скарби або здійснювали несподівані вилазки проти ворогів.
Один із переказів розповідає про скарб Потоцьких, захований у підземеллях під час турецької навали в 1676 році. Місцеві шукачі скарбів вірять, що коштовності, золото та реліквії роду досі приховані десь у лабіринтах під замком, але знайти їх заважають завалені ходи.
фото: Вікіпедія
Привид Білої Пані
Як і багато старовинних замків, Бучацький має свою історію про привидів. Місцеві розповідають про класичний образ Білої Пані – дух молодої дівчини, яка, за легендою, була донькою одного з власників замку. Існує кілька версій її історії. За однією, вона була закохана в простого селянина, але батько заборонив їй цей шлюб і заточив у вежі, де вона померла від туги.
За іншою версією, дівчина загинула під час турецької облоги, намагаючись врятувати замок. Відтоді її привид нібито блукає мурами замку в білій сукні, особливо в місячні ночі. Мешканці Бучача стверджують, що Біла Пані з’являється як пересторога перед небезпекою або як охоронниця замку.
Легенда про замурованого ченця
Ще одна моторошна легенда пов’язана з підземеллями замку. Кажуть, що під час однієї з перебудов замку в XVII столітті ченець із сусіднього монастиря випадково дізнався про таємний скарб Потоцьких. Щоб зберегти секрет, його замурували живцем у стіні одного з підземних ходів. Місцеві жителі вірять, що дух ченця досі блукає підземеллями, і його стогони можна почути в тиху погоду.
Легенда про захований дзвін
За переказом, під час однієї з облог замку захисники сховали великий дзвін, який використовувався для сповіщення про небезпеку. Щоб вороги не могли його захопити чи знищити, дзвін закопали в одному з підземних ходів або навіть затопили в Стрипі. Місцеві вірять, що в певні дні, коли річка спокійна, можна почути приглушений дзвін, який доноситься з глибин.
Юрій Мартинович
Джерело: Експресо
4139