Коли керівну посаду займає жінка, одразу виникає сотня запитань: чи не важко? як зважилася? навіщо їй це?.. Безліч політичних діячів, голів сільських громад – чоловіки, але там, де керує жінка, робота часто виконується і швидше, і якісніше. Секрет у тому, що в будь-яку справу, за яку береться жінка, вкладено любов. Саме так думає наша сьогоднішня героїня Надія Задоріжна – сільський голова с. Глібів.
Упевнена, що здорова конкуренція лише на користь
Невисокого зросту, приємна, охайна та завжди усміхнена – такою постала перед нами Надія Романівна. 18 вересня територіальна виборча комісія зареєструвала її кандидатом на участь у виборах голови Гримайлівської селищної об’єднаної територіальної громади. Надія Романівна каже, що відчуття після отримання посвідчення незвичні, але чітко розуміє, що такий життєвий екзамен вона повинна пройти достойно.
«Ремонти доріг, вуличне освітлення, збір твердих відходів – ці питання найголовніші»
– Які основні пріоритети у Вашій роботі, якщо Вас оберуть головою громади?
– Знаєте, можна було б просто обійтись лаконічною фразою: «Мій пріоритет – робити життя людей комфортним». Але в цих словах – увесь спектр зусиль колективного самоврядного органу: від адміністративних послуг до соціального облаштування населених пунктів і сприяння розвитку економіки сіл. Бо за останнім – податки, без яких неможливо забезпечити належного облаштування сіл та функціонування соціальної сфери. Тут усе: дороги, школи, дошкільні заклади, медичне обслуговування, культура, дозвілля тощо.
– До Гримайлівської громади входять 25 сіл, а дороги до них не всюди у належному стані. Як буде вирішуватись ця проблема?
– Саме з цього і планую розпочинати проєкт великих змін. Звичайно, будівництво і капітальний ремонт доріг – дуже дороговартісна справа. Тому сюди скеровуватимуться кошти не лише із власного бюджету, а й державні дотації та партнерські кошти бізнесу. У пріоритетах – вуличне освітлення та питання збору твердих побутових відходів. Добрим взірцем для наслідування може бути Великогаївська громада Тернопільського району. Вони уклали угоди з усіма жителями громади, встановили контейнери для збору сміття. Люди задоволені, бо послуги здешевили за рахунок державної субсидії.
– В окремих селах люди висловлюють побоювання, що кошти бюджету громади переважно використовуватимуться у Гримайлові, а як щодо інших сіл?
– Це питання дійсно актуальне, бо за ним – соціальна справедливість. Вона або є, або її немає. Можу ствердно сказати: робитиму все, щоби зароблене ділити порівну. А ще з усіма населеними пунктами, старостами сіл радитимусь щодо першочерговості тих чи інших соціальних проєктів. Це буде непорушним правилом. Хоча, як ви розумієте, без концентрації коштів не обійтись. Їхнє розпорошення часто не призводить до успіху. Візьмемо, наприклад, ті ж дороги. Треба, щоби комунгосп мав свій грейдер, аби їх зимою прогортати. Неможна оминути й тему сільських вулиць, до яких не всюди доходять руки…
Або візьмемо звичайні довідки для населення. Окремі з них мають надаватися офісами старост, які повинні бути в кожному селі. Тоді за найпростішим папірцем людям не доведеться їхати до Гримайлова за десяток кілометрів.
– Сумнозвісний коронавірус оголив проблеми в медичному обслуговуванні населення. Ваші думки з цього приводу?
– Висловлюся щодо рівня медичних послуг у загальному. Бо коронавірус потребує від кожного особистої безпеки та фахового лікування на рівні спеціальних клінік. Своє особисте завдання бачу в тому, щоби кожний ФАП на селі був повністю забезпечений першочерговими медикаментами та апаратурою. Щоби тут проводились заходи із профілактики захворювань, виявлення їх на ранній стадії. Істотних вкладень потребує Гримайлівська лікарня, яку обов’язково потрібно зберегти.
«Наші діти повинні працювати на рідній землі»
– Чи будете щось змінювати в місцевій освіті?
– Школи, дошкільну освіту, культуру, спорт, дозвілля, соціальну підтримку незахищених верств населення розглядаю як пріоритетний гуманітарний цикл життя громади. Я, може, дещо старомодно висловлюсь, але коли в селі не буде школи і клубу, бібліотеки і стадіону, тут життя згасатиме. Тому їх треба ремонтувати, впорядковувати вбиральні, робити водовідведення тощо.
Щоб усе це здійснювалось належним чином, людям треба гарантувати безпеку життя, навести лад із використанням землі, сплатою місцевих податків, налагодити взаємовигідні стосунки із представниками малого і середнього бізнесу. Слід розробити привабливі інвестиційні проєкти. У Гримайлові хотілось би створити, за прикладом Чорткова, ефективний промисловий технопарк. Тоді будуть робочі місця, створюватимуться молоді сім’ї, народжуватимуться діти – буде перспектива розвитку нашої Гримайлівської територіальної громади.
– Ви – чудова жінка, маєте двох дорослих синів, що наштовхнуло Вас спробувати себе на новій нелегкій посаді?
– До того, як отримала посвідчення, я вже третю каденцію обіймаю посаду сільського голови села Глібів, яке увійшло до складу Гримайлівської ОТГ. Тож управлінського досвіду маю достатньо. Тут відіграла велику роль думка місцевих жителів, бо без їхньої підтримки я би не зважилася на такий крок. Завжди прагнула змін. Цього хочуть і люди. Голова ОТГ не повинен ставити себе вище за людей, він має бути з ними на рівні, дивитися на проблеми громади їхніми очима.
– Відомо, що Ваш чоловік – священник, чи не є він проти вашої участі у житті громади?
– Так, мій чоловік священнослужитель, але я ніколи не позиціоную себе як дружина священника, бо начебто до мене через це має бути якесь інше ставлення. Мій чоловік – ревний християнин та сучасна людина, добре розуміє насушні проблеми. Він мені допомагає, за ним у нашій сім’ї – вагоме слово, але водночас і мою думку завжди запитає, і цього навчив синів. Та врешті головне, щоб у сім’ї був лад. А хто це вирішив і хто сказав останнє слово – не важливо.
– Розкажіть про свою сім’ю…
– У мене двоє дорослих синів. Старший відслужив у війську, а молодший працює за кордоном, у Польщі. Але моє материнське серце сумує за ним, і всілякими способами я намагатимусь повернути сина на рідну землю. У свій час він не зміг себе реалізувати тут, не було роботи. Тому ще одна причина, чому я йду на голову ОТГ, – це проблема працевлаштування нашої молоді. Наш край дуже багатий, тут можна створити сотні робочих місць для людей, які тут живуть. Підприємцям треба допомагати. Хочу, щоби мої діти працювали і знаходили себе на тій землі, де вони народилися.
– Чи помічаєте недоброзичливців та як сприймаєте конкуренцію?
– Не помічаю. Кожна людина має свою думку і право на неї. Я стараюся прислухатися до людей. Хочу, щоби зі мною говорили відкрито та чесно. Мої друзі інколи дивуються, чому я така спокійна. Я ніколи не сварюся, думаю, це заслуга мого виховання та вплив чоловіка. Сварки та конфлікти ні до чого доброго не призведуть, адже істина народжується не в конфлікті, а у спокійній аргументованій дискусії. Тому здорова, без образ та бруду конкуренція лише на користь.
– Ви хвилюєтесь, чи оберуть люди цього разу саме Вас, є сумніви в собі?
– Не хвилююся. Але добре розумію, що це 7 500 виборців, і думка кожного мені важлива так само, як і голос. Ця посада вагоміша і відповідальніша від моєї теперішньої. Вона дасть змогу зробити більше. Якщо вже стала на цей шлях, повинна дійти до кінця, незважаючи на те, яким буде результат. У своїх силах не сумніваюся, бо розраховую на розуміння людей. Маю Бога в серці. З ним нічого не страшно!
Соломія Вершигора
Джерело: Тижневик "Номер один"
Мітки: газета "Номер один", Надія Задоріжна, новини Тернопільщини, Сільський голова села Глібів
4139