Наше суспільство багатогранне та різноманітне. Але часто більшість із нас не помічають, що поряд є ще й інші люди – з особливими потребами. Саме таким особливим людям і було присвячено круглий стіл «Адаптація дитини з особливими потребами у шкільному середовищі Тернопільської обласної комунальної експериментальної комплексної школи мистецтв».
Ініціаторами та організаторами заходу стали батьки такої дитини – Анатолій і Люба Венгриновичі та педагогічний колектив школи, в якій навчається їхній син Лесик.
«Наша держава зобов’язана дати можливість кожній дитині реалізувати свій потенціал, бути корисним суспільству, стати повноцінним його членом, незалежно від її потреб та інших обставин. Водночас наше сьогодення – це зміна ціннісних орієнтацій в освіті, визначення розмаїття кожної дитини, обумовлене зміною освітньої парадигми на гуманістичну: «Освіта – для всіх, школа для всіх», – такими словами розпочала захід заступник директора з навчально-виховної роботи Наталя Орос.
Далі Наталія Теодозіївна розповіла про особливого школяра. Лесик – учень 6 класу. Окрім вивчення загальноосвітніх предметів, він ще й навчається на музичному відділі (освоює вокал). У хлопчика проблеми з зором (бачить лише на 10%), але у нього чудове мислення, уява, прекрасна пам’ять. Як доказ, Лесик прочитав вірш О. Юріна «Ми переможемо». Також продемонстрував свою вокальну майстерність, виконавши українську народну пісню «Ой на горі та женці жнуть».
Присутні аплодували успіхам юного артиста. Та всі розуміли, що такого прогресу досягнуто завдяки праці багатьох людей. І, звичайно, найбільше – завдяки самовідданій щоденній праці батьків.
Згодом говорив батько – Анатолій Венгринович: «У Лесика ще й дитячий церебральний параліч. Йому важко читати, малювати, грати у футбол. Але син – молодець, він старається, докладає багато зусиль, і йому все вдається. Поряд з тим, крім проблем зі здоров’ям, у Лесика є й інші життєві негаразди. Саме про них хлопчик намагається розповісти іншим, беручи участь у відеопроекті, через казку Олега Романчука «Соловейко з одним крилом».
Батько зазначив, що фільм розповідає насправді про наш світ, про сім҆’ї, в яких є діти з особливими потребами, про те, як сприймають таких людей у суспільстві. Тож спільними зусиллями Лесика, його батьків, а також волонтерів-однодумців на основі цього твору було знято в домашніх умовах анімаційний пластиліновий мультик, головних героїв (пташенят) для якого допомагав ліпити Лесик. Керувала процесом створення анімаційних персонажів Ольга Мельничук, очільник гуртка «Кераміка» школи народних ремесел. Вона розповіла, що вчила Лесика бачити пальчиками, не здаватися, не зупинятися. І результат перевершив сподівання. Глядачам продемонстрували створений фільм «Соловейко з одним крилом».
Після перегляду Анатолій Венгринович додав, що у створенні фільму брали участь й однокласники сина: Ірина Жигайло, Анастасія Геращенко та Олексій Зінчук. Діти поділилися враженнями про роботу над спільним проектом та змінами, які відбулися у їхніх стосунках із Лесиком. А коли подивилися мультик всім класом, дружнішими стали відносини з рештою однокласників.
Розповіла про особливості роботи з учнівським колективом класний керівник Анна Бабій. Вона веде цілеспрямовану роботу щодо формування у школярів толерантного ставлення до особливих дітей. Проводить позакласні заходи, в яких використовує ігри, де діти можуть відчути себе такою людиною. Після цього учні краще розуміють, як живеться Лесику. Стали більше допомагати хлопцеві та підтримувати його.
Викладач по класу вокалу Оксана Купецька зазначила, що Лесик – талановита і працьовита дитина, тому йому підкорюються найскладніші вокальні партії. Шість років колектив нашої школи працює з Лесиком. Вчителі не мають спеціальної освіти, немає в закладі асистента вчителя – корекційного педагога, немає відповідної матеріально-технічної бази. Але педагоги самі вчаться працювати з такими дітьми: надають всебічну допомогу, звертають увагу на можливості дитини, підлаштовують навчальну мету до індивідуальних можливостей, проводять роботу з учнями, допомагають їм подолати непорозуміння в колективі. Мати Лесика, Люба Венгринович, зазначила, що більшість навчального матеріалу для сина їм доводиться готувати самостійно, бо держава не забезпечує ні спеціальними підручниками, ні зошитами. Але з кожним роком, завдяки співпраці з учителями та учнями, син тішить своїми досягненнями, а також може вільно спілкуватися з ровесниками, й однокласники ставляться до нього, як до рівного.
Учасники круглого столу були одностайні: діти з обмеженими можливостями – це проблема не тільки батьків та школи, а держави загалом. Усі ми – батьки, вчителі, учні – вчимося співпраці, порозумінню, підтримці. Але що чекає особливу дитину за межами нашої школи? Хотілося б, щоб усе суспільство ставилося до таких людей, як до рівноправних громадян.
Ірина Ленько
Фото: Михайло Урбанський
На фото: Шестикласник Лесик (другий справа), у якого проблеми зі здоров’ям, намагається не відставати від однокласників – співає, декламує вірші і навіть знімає фільми
Джерело: Тижневик "Номер один"
9539