Два тижні тому завершився Мандрівний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA в Україні. Його головною темою був «Надзвичайний стан». Вона зрозуміла та близька всім нам. Надзвичайний стан — це виняткова ситуація, коли базові життєві потреби й права людини перебувають під постійною загрозою. Вчора – через пандемію, нині – через війну. Але, звісно ж, цією темою сюжети фільмів не вичерпуються.
Сьогоднішня публікація не претендує на вичерпність. Про закулісся фестивалю ми говоритимемо з регіональним координатором Мандрівного на Тернопільщині Володимиром Ханасом.
– Під час мандрівного фестивалю “Docudays UA” відбуваються покази фільмів найцікавіших фільмів сучаснрости у кінотеатрах, будинках культури, школах та вищих навчальних закладах, кіноклубах, креативних просторах, книгарнях, бібліотеках. Після показів, організатори влаштовують тематичні дискусії та обговорення , щоб проаналізувати порушену у фільмі проблему та шукати шляхи її вирішення на місцевому і державному рівнях. Що вас здивувало за 15 років фестивалю на Тернопіллі?
– Глядач хоче дивитися мильні мелодрами і переживає разом з героями документального. На жаль “мильні опери” донедавна були здебільшу рашистського походження і мали можливість впливати на аудиторію з телеекранів, а шедеври світової документалістики добираються до глядача лише через фестивальні покази та з ініціативи небайдужих.
– Такий ось “Надзвичайний стан” у кінематографії і нема просвітку?
– Запит на якісне документальне кіно в Україні був завжди. Шкода, що цього не розуміють ті, хто має доступ до інформаційних ресурсів. Мандрівний робить те, що робить.
– І все таки, що вас здивувало цьогоріч?
– Прогнозована небайдужість. Фестиваль завершився 30 грудня, а пропозицій по заходах і показах маємо на на кілька років наперед. Стрічки фестивалю спонукають до руху, до дії до нових робіт. Я, наприклад, не уявляв, що інформаційним топом стане виставка Максима Огородника “Мальовничі річки Тернопільщини”, котра стала певно ілюстрацією до фільму “І кожна річка”. Акція “
Звільніть з полону Максима Буткевича” стане поштовхом до молитов у тернопільських церквах, а філателістична виставка “Права людини у філателії” приводом до дискусій про реформування ООН.
– В сучасному інформаційному світі марки і конверти виглядають анахронізмом.
– Можливо. Але… Рік тому жоден прогнозист не міг собі уявити ажіотаж довкола марок з кораблем. Основа експонату виставки Юрія Ковалькова – серія поштових марок Організації Об’єднаних Націй (її поштових адміністрацій ООН у Нью-Йорку, Відні і Женеві). Кожна марка ілюструє окрему статтю Загальної декларації прав людини.
Цей найважливіший проект Поштової адміністрації ООН нагадує нам засобами філателії про надії, старання і успіхи людей усього світу, що були причетні до справи захисту прав людини і її основних свобод. Але сама ООН не готова до захисту цих прав. Трохи довго, але дозвволю собі зацитувати Нобелівську промову Олександри Матвійчук.
Система ООН, створена після Другої світової війни її переможцями, заклала для окремих країн невиправдані індульгенції. Якщо ми не хочемо жити в світі, де правила визначають держави із більш потужним військовим потенціалом, то це належить змінити. Ми маємо почати реформу міжнародної системи для захисту людей від війн та авторитарних режимів. Потрібні дієві гарантії безпеки та поваги до прав людини для всіх держав та їхніх громадян, незалежно від участі у військових блоках, їхнього військового потенціалу чи економічної потужності. Права людини мають посісти у цій новій системі центральне місце. І це завдання не тільки політиків. Політики мають спокусу уникати пошуку складних стратегій, що вимагають тривалого часу. Вони часто поводяться так, ніби глобальні виклики самі колись зникнуть. Але правда в тому, що вони тільки загострюються. Ми, люди, які хочуть жити у мирі, маємо говорити політикам, що нам потрібна нова архітектура світопорядку. Можливо, у нас немає політичних інструментів, але в нас завжди лишається власне слово та власна позиція. Звичайні люди мають набагато більше впливу, ніж вони самі собі думають. Голос мільйонів людей у різних країнах може змінити світову історію швидше, ніж втручання ООН.
– І цю допомогу можуть надати марки?
– Філателія може бути інструментом, яка приверне увагу до питання реформування ООН. На сьогоднішній день достатньо фактичних даних, які беззаперечно свідчать проте, що рф ніколи не набувала статусу учасника ООН у відповідності до чинного Статуту, процедурних правил Генеральної Асамблеї та Ради Безпеки ООН. Філателія може стати одним з інструменітів широкомасштабної інформаційної кампанії«Геть росію із ООН» #unrussiaUN.її метою є формування у громадян країн-членів ООН розуміння та усвідомлення незаконності та безпідставності перебування росії в ООН, припинення рф зловживання правами Постійного члена Ради Безпеки та ,як наслідок, припинення збройної агресії проти України.
За лобіюванням ініціативної групи 01 грудня 2022 року Верховною Радою України прийнято «Заяву про незаконність перебування росії в ООН…», 15 грудня це питання винесено в Конгрес США в якості проекту резолюції, а 16 грудня 2022 Міністр закордонних справ Д. Кулеба зробив офіційну заяву про початок процедури виключення росії із ООН.
– А що тоді робити з Білоруссю?
– Десь за два тижні ми розповімо про те, як філателія може допомагати боротися з авторитарними режимами. Документального кіно не обіцяю, але видивосюжет буде. Не обіцяю такого ажіотажу як з маркою з кораблем, але…
– Цьогоріч має відбутися 20-й фестиваль Docudays UA. Він відбудеться?
– Поза всякими сумнівами. Вірю, що наступними локаціями буде Благовєщенськ і зал реформованої ООН 🙂
Розмову вів Віктор Карпович
Довідково:
Ініціативна група #unrussiaUN отримала відповідь від #МЗС на депутатський запит щодо документів відносно членства росії. Оскільки ООН намагається «замилити» питання незаконної присутності росії у своїх стінах, розпочато флешмоб “Задай питання Гуттерешу!” та підготували петицію, котра вже зібрала понад 250 000 голосів.
Підписати петицію можна за посиланнням https://www.change.org/p/kick-russia-out-of-the-un
92188 