З таким явищем, як ейджизм, стикалася часто, проте не знала, що слова «ти ще мала», «та що ти там розумієш» мають наукове визначення та окрему сторінку у Вікіпедії.
Хто не знав, то ейджизм – це дискримінація людини на підставі її віку, поширена як у формальних, так і в неформальних сферах життя суспільства. Проявляється в готовності адекватно сприймати і співпрацювати лише з людьми, які відповідають заздалегідь установленим віковим критеріям.
Саме поняття «ейджизм» було запропоновано ще в 1969 році директором Національного інституту старіння США, геронтологом Робертом Батлером, дослідивши дискримінацію одних вікових груп іншими.
Диференціація соціальних статусів і вікова стратифікація в багатьох західних суспільствах і культурах здійснювалась та продовжує здійснюватись у відповідальності з тими соціальними цінностями, що вважаються нормативними, як от продуктивність і результативність. Ця обставина, зокрема, лежить в основі негативно-зневажливого ставлення до літніх людей як до суб’єктів, які не відповідають даним вимогам.
Я ж хочу розставити акценти саме щодо молодих людей, яких часто-густо «опускають на землю» через брак цифр у паспорті.
Дуже неприємно, коли молодий вік намагаються перетворити у ваду. Хоча насправді це радше перевага. Ось із власного досвіду: навряд я в сорок років зможу так віддаватися роботі чи улюбленій справі. Мені, мабуть, захочеться більш розміреного життя (хоча?), подорожей, відпочинку. Відповідно коли, як не зараз, у неповних тридцять хапатися за все на світі?
Однак, ні. На кожному кроці знайдеться людина, яка скаже: «Ти ще молода, нічого не знаєш! От я…». З одного боку, це не погано, коли люди діляться досвідом, намагаються донести влучну пораду. Та, на жаль, здебільшого такі розмови – це швидше «ейджизм», аніж турбота.
На щастя, зараз я все рідше зустрічаю людей, які намагаються збити з курсу через вік. Проте у студентські роки таких «порадників» було без дефіциту. На кожному кроці намагалися дорікнути юним віком і тим самим ніби показати мені, що недостойна тієї роботи, за яку беруся.
Насправді ця тема мене щиро хвилює. Завше думала, що недоліки – це цинізм, фальш, хамство тощо. Та аж ніяк не юність. Хто вигадав теорію, що успішними повинні ставати у, приміром, п’ятдесят? Мабуть, ті ж п’ятдесятирічні, які врешті-решт не стали успішними? Чи ті, хто просто боїться здорової конкуренції?
Із власного досвіду скажу, що це дуже гнітить емоційно. Пригадую, як на першому курсі університету робила перші кроки в журналістиці, писала перші тексти, які, однозначно, зараз виглядають недолугими. Та без першого кроку, як то кажуть, ніколи не буде другого. Мені подобалося «ліпити» букви в речення, описувати історії. Однак моя активність не дуже подобалася деяким людям, які на той час вважали себе «гуру» у сфері медіа. На жаль, замість того, щоби приватно запропонувати допомогу, пояснити, що, на їхню думку, роблю не так, я читала публічні «описи» на тему «Той молодняк тільки професію псує». Тоді для психіки першокурсниці це було дуже боляче «ковтати» і йти далі. Я не могла зрозуміти, для чого поводитися так? Чесно? І зараз не розумію. Та й не хочу. Навряд у тих мотивах було бодай щось пов’язане з добрими поривами. Чистий ейджизм.
Пригадую, як на вулиці Тернополя вперше вийшла патрульна поліція. Скільки тоді «прокльонів» на свою адресу отримали ті молоді хлопці й дівчата… Говорили, що вони ж діти, що нічого не вміють, що життя не бачили тощо. Така «травля» навіть досвідченого може з ніг збити, не те що юного.
Роздумуючи на тему ейджизму в контексті власних переживань, зловила себе на думці, що це явище буквально проповзло у кожну сферу життя. Молодий і талановитий – це щось із жанру фантастика для багатьох.
Та молодість – це не соромно! Чому 25-річний юнак чи дівчина не можуть, приміром, очолити управління чи відділ у Тернопільській мерії? Чому молоді та активні люди не можуть брати відповідальність? Вірно! Звісно, що можуть! Просто чомусь наше суспільство досі дивиться на 20-річних працівників, як на дітей, яким ще треба підрости. Вочевидь, тут проблема у стереотипності нашого мислення також. Надіюся, що у свої сорок залишуся при здоровому глузді та замість критикувати молоде покоління, яке неминуче замінить нас усіх, намагатимуся давати поради. Адже молодість – це дуже умовна річ та мінлива штука. Головне – людьми залишатися. Незалежно від віку та бренду одягу…
Джерело: Тижневик "Номер один"
18068